Lasiorhinus: відмінності між версіями

Північний вомбат має довжину близько метра а звичайні від 70 до 120 &nbsp;см. Його ніс покритий шерстю, хутро він має коричневого або білого забарвлення, а на дотик він дуже мякий. Сам же ніс короткий і нагадує свинячий пятачок. Хутро у вомбата коротке, тонке і шовковисте, воно набагато мякше, ніж у звичайних вомбатів. Та й підшерсток дуже добре розвинений. Ці якості послужили причиною постійного полювання людини на тварину. <ref>{{Cite web|url=http://tvarunu.com.ua/tsikave/199/217/|title=Збереглося дуже мало|website=tvarunu.com.ua|language=ru|accessdate=2018-03-25}}</ref> Розповсюджені вомбати у південно-східній [[Австралія|Австралії]] &nbsp;і [[Тасманія|Тасманії]]. На вигляд вони нагадують маленьких [[Ведмедеві|ведмедів]], з товстими і важкими тілами. Як не дивно але найближчим родичем вомбата є [[коала]].

Ці тварини здебільшого ведуть поодинокий спосіб життя, але вони можуть в прилеглих  районах збиратись в невеликі соціальні групи, що складаються з 5-10 осіб в кожній групі. Основну частину свого життя, вомбати з волохатим носом проводять у своїх норах, щоб триматися подалі від  сонячного тепла. Однак, вони виходити на зовні вночі а також  в більш прохолодний час, вранці та ввечері щоб пастися. Їх раціон складається з трави, чагарників, коріння, кори та моху. Харчуються вомбати в основному вночі ховаючись від денної жари , основною їжею є трава, хоча не гребують і корінням дерев і чагарників. На годівлю тварина іноді витрачає  до 8 годин, і за цей час вомбат може пройти відстань до 3 &nbsp;км. Ці звірі є досить впертими, вибравши місце для годівлі вомбат йде до наміченої мети на  диво цілеспрямовано. Його ніщо  не може  зупинити.<ref>{{Cite web|url=http://aroundnature.info/uk/vombat-uk/|title=Вомбат {{!}} Дика природа|website=aroundnature.info|language=uk|accessdate=2018-03-25}}</ref>

На сьогодні це найбільший ссавець з сімейства, якому загрожує швидке зникнення. Тварина з волохатим носом проживає всього в двох колоніях на півночі [[Сполучені Штати Америки|США]], а чисельність всієї популяції становить усього 130 особин. Кількість тварин в дикій природі постійно зменшується,  це повязано із діяльністю людини, а саме  зменшенням  середовища проживання. Через збільшення міст і сучасних методів ведення лісового господарства, конкуренції з [[Кролик|кроликами]] та худобою за їжу, полюванням та дорожньо-транспортними пригоди.