Відкрити головне меню

Зміни

В 1940 році закінчив школу і поступив в Інститут філософії та літератури.
 
Через хворобу хребта під час призову 1940 року був визнаний нестройовим. Проте в лютому 1942 року його призвали до війська. Спершу він служив в 46-ій запасній стрілецькій бригаді розташованій біля станції Сурок в [[Марійська АРСР|Марійській АРСР]]. У вересні 1943 року Станіслав втік на фронт. Воював він простим солдатом у складі 6-ого гвардійськоггвардійського окавалерійськогокавалерійського корпусу. Пройшов з боями від [[Вязьма|Вязьми]] до [[Рівне|Рівного]].
 
11 лютого 1944 року під [[Дубне|Дубном]] Ростоцького було важко поранено. Кілька місяців він провів у шпиталях у Рівному та Москві, переніс кілька операцій. В серпні 1944 року він був звільнений з військової служби як інвалід війни другої групи. За час військової служби Станіслав Ростоцікий став кавалером ордену [[Орден Червоної Зірки|Червоної Зірки]].
 
У вересні 1944 року поступив до Інституту кінематографії в майстерню Г.М. Козинцева. Вчився довго — 7 років, оскільки одночасно з навчанням працював в картинах вчителя на кіностудії «Ленфільм». По закінченню навчання Козинцев рекомендував Ростоцького як режисера який одразу готовий до роботи в художньому кіні. В 1952 році отримав направлення на кіностудію імені Горького де й пропрацював усе життя.
13 056

редагувань