Сокальський район: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 84:
== Історія ==
[[Файл:Варяж. Костел Святого Марка.jpg|thumb|right|Село [[Варяж]]. [[Костьол Святого Марка]]]]
Сокальський район об'єднує разом із сучасними суб'єктами історичне минуле та суспільна культурна спадщина. У Х—XIV ст. Сокальщина входила до складу Волинського та Галицько-Волинського нязівств. Пізніше територія району перебувала (до [[1772]] р. і в [[1918]]–[[1939]] рр.) у межах польської держави, а також Австро-Угорщини ([[1772]]–[[1918]] рр.) — [[Сокальський повіт]].
Невеличка частина Сокальщини (7 сіл на сході району — Бодячів, Залижня (історично Ляшки), Княже, Матів, Смиків, Фусів, Шпиколоси)
Село Пісочне входило до складу Довгобичівської гміни Грубешівського повіту Люблінської, а згодом Холмської губернії Російської імперії та УНР. До цієї ж гміни належало колишнє село Павловичі, на місці якого розташована однойменна прикордонна застава (офіційно є частиною села [[Нісмичі]] за річкою Варяжанка, що
Ці історичні події наклали свій відбиток на характері архітектури, мистецтва, традицій та в значній мірі на менталітет населення, що проживає у басейні Західного Бугу. У дорадянський час для території Сокальського району, як, зрештою, і для усього [[Побужжя]], була типовою етнічна строкатість населення, що вплинуло на формування специфічного полікультурного середовища. Серед традиційних українських пам'яток на Сокальщині трапляються у великій кількості пам'ятки польської культури, дещо менше єврейські та німецькі.
Сокальський район утворено
25 травня 2014 року відбулися
{{Колишні населені пункти Сокальського району}}
|