Вікіпедія

Івківці (Прилуцький район): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 23:
| ref-висота =
| водойма =
| адреса = 17580, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, с. Івківці, вул. Незалежності,3а 3а, тел. 6-21-42
| облікова картка =
| прапор =
Рядок 35:
}}
{{Otheruses|Івківці}}
'''І́вківці''' — [[село]] в [[Україна|Україні]], у [[Прилуцький район|Прилуцькому районі]] [[Чернігівська область|Чернігівської області]]. Населення  — 1214 осіб (2000 р.) осіб. Орган місцевого самоврядування — [[Івковецька сільська рада]]. Розташоване у верхів'ї невідомої притоки р. Тополі (правої притоки р. [[Удай|Удаю]]), за 9 км від райцентру і залізничної ст. [[Прилуки]].
 
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР у 1932–1933 рр.
 
== Історія ==
Вперше згадується 1629 р. під назвою Івки. З 1847 р. має сучасну назву — Івківці.
 
Входили до Полкової сотні Прилуцького полку, до Прилуцького повіту (1782 - 1923), до Прилуцького району Прилуцького округу (1923 - 1930) і Чернігівської області (з 1932).
 
1666 - — 15 госп. селян, які «орали на 4-х волах»; козаки не показані. Вільне військове село, «до ратуші Прилуцької прислушаюче». 1707 року прилуцький полковник Дм. Горленко надав його полковому писарю Гнату Лисаневичу, який з дозволу гетьмана І. Скоропадського 1710 року «постригся в попи». Тоді ж Івківці були за ним затверджені універсалом гетьмана. 1737 - — 25 госп. селян, 39 госп. козаків (14 виборних, 25 підпомічників) і 6 госп. козацьких підсусідків; селом володів Гнат Лисаневич. Після його смерті Івківці перейшли до сина Михайла, який теж, як і батько, був протопопом прилуцьким. Пізніше (1754) Івківці належали дружині ї [[Ґалаґан Григорій Павлович|Григорія Ґалаґана]] – — Катерині Дараган (дочці київського полковника Ю.Дарагана). Коли село перейшло від Лисаневичів до Дараганів, невідомо. 1780 - — 34 двори (53 хати) селян, які належали К.Ю.Ґалаґан (Дараган), і 40 дворів (89 хат) козаків. 1797 наліч. 492 душі чоловічої статі податкового населення; діяла дерев, ц-ва Параскеви, споруджена 1773 року (перша ц-ва збудована до 1725 р.). 1859 - — 239 дворів, 976 жителів. У 1861-66 рр. козаки Івківців були підпорядковані Прилуцькому Волосному правлінню відомства Палати державного манна, а селяни – — Голубівському Волосному правлінню тимчасово-зобов'язаних селян. Після реорганізації волостей Івківці в 1867 увійшли до Богданівської волості третього стану. 1886 - — 138 дворів козаків, 70 дворів селян-власників, які входили до 2-х сільських громад (колишні Мішуріна і Ґалаґана), 3 двори міщан та ін., 319 хат, 1125 ж.; діяли: дерев, ц-ва, збудована 1838 замість старої, школа грамоти, шинок. 1910 - — 222 госп., з них козаків - — 160, селян - — 55, євреї - — 1, привілейованих - — 6, наліч. 1242 жителів, у т.ч. 9 теслярів, 10 кравців, 6 шевців, 1 столяр, 4 ковалі, 43 ткачі, 31 поденник, 12 займалися інтелігентними та 80 - — ін. неземлеробськими заняттями, все інше доросле населення займалося землеробством. 1561 дес. придатної землі. Діяла дерев, ц-ва Параскеви. Землевласниками Івківців були Г.П.Ґалаґан, К.П.Ламсдорф-Ґалаґан і Л.П.Добротворська.
 
== Радянський період ==
Село остаточно окуповано російськими комуністами 1920 року. В цьому ж році Прилуцьким повітовим земвідділом утворено молочну ферму, а згодом на базі поміщицької економії організовано радгосп «Івківці» з двома відділками під назвами «Краслянський» та «Дубинський». 1927 року організовано [[ТСОЗ]], а 1929 року окупаційна влада почала масовий грабунок приватного майна шляхом примусу вступу до [[Колгосп|колгоспів]]. Наразившись на систематичний опір, 1932 року вдалася до тотального терору голодом. Масштаби убивств голодом у селі були такі великі, що їх визнала навіть обласна комуністична влада, яка до того рахувала всі заяви про голодні смерті ''антисовєцькою пропагандою''. З інформаційного листа голови Прилуцького райвиконкому Гречка до облоргкомітету від 20 травня 1933 року:▼
 
▲Село остаточно окуповано російськими комуністами 1920. В цьому ж році Прилуцьким повітовим земвідділом утворено молочну ферму, а згодом на базі поміщицької економії організовано радгосп «Івківці» з двома відділками під назвами «Краслянський» та «Дубинський». 1927 організовано [[ТСОЗ]], а 1929 окупаційна влада почала масовий грабунок приватного майна шляхом примусу вступу до [[Колгосп|колгоспів]]. Наразившись на систематичний опір, 1932 вдалася до тотального терору голодом. Масштаби убивств голодом у селі були такі великі, що їх визнала навіть обласна комуністична влада, яка до того рахувала всі заяви про голодні смерті ''антисовєцькою пропагандою''. З інформаційного листа голови Прилуцького райвиконкому Гречка до облоргкомітету від 20 травня 1933 року:
 
{{text|Останні часи смертні випадки збільшилися. Велика загроза утворюється з дітьми, що зосталися сиротами і яких дитячі установи охопити не можуть. Одвідуючи деякі опухлі сім’ї в с.Івківцях, я натрапив на такий факт, що в сім’ї, яка складалася із шести душ, залишилося всього двоє дітей, старшому 11 років. Троє дітей померло раніше, а 19 травня померла і мати (це не поодинокі випадки).}}
 
У 1923-1930 Івківцірр. -Івківці — центр сільради. 1925 - — 289 дворів, 1326 жителів; 1930 - — 293 двори, 1376 жителів. 1929 уроку в колишньому кам'яному будинку Вахромеєва т-во «Пасічник» і окружна спілка садово-городньої та пасічницької кооперації відкрили воскобійний з-д із майстернею [[Штучна вощина|штучної вощини]] «Максимум». 1930 в Івківцях організовано с.-г. артіль «Радянське село», яку 1952 перейменовано в колгосп ім. Шверника.
 
На фронтах радянсько-німецької війни 1941–1945 рр. воювали 242 жит. З них 130 нагороджено орденами і медалями СРСР. 124 мешканців села загинули на фронтах війни.
1965 споруджено надгробок на братській могилі воїнів, які полягли 1943 р.року, і пам'ятний знак на честь воїнів-односельців, загиблих на фронтах.
 
З 1949 року радгосп входив до системи Київського міжобласного тресту радгоспів. 1957 року до радгоспу були приєднані колгоспи ім. Кірова (Ладан), ім. Жданова (Голубівка) та ім. Шверника (Івківці). 1961 уроку в неповній середній школі навчалося 178 учнів (19 працівників). На початку 1950-х рр. директором радгоспу "«Івківці"» був М.М.Борисенко, пізніше партійний і державний діяч УРСР. 1980 року постановою РМ УРСР радгоспу присвосне ім'я М.М.Борисенка. 1981 року господарство реорганізоване в елітно-насінницький радгосп Укрдосліднасінтресту головного управління с.-г. науки. Радгосп займався виведенням елітно-насінних сортів картоплі та пшениці. За радгоспом закріплено 5732  га. сільськогосподарських угідь, у тому числі 5203  га. орної землі. 1971 – — 463 двори, 1395 жителів.
 
До 1972 р.року в селі діяла восьмирічна школа, 216 учнів і 15 учителів (1971 р.) У 1972 р.році збудовано нову двоповерхову школу. В 1970-х рр. збудовано Будинок культури на 450 місць. Паралельно діяв клуб на 150 місць, переобладнаний із церковного приміщення. У 1980 р.році збудовано двоповерховий ясла-садок на 100 дітей.
 
У 1980-х рр. на території сільської ради діяв бетонний завод, відділення зв'язку, АТС, 2 фельдшерсько-акушерські пункти, 3 бібліотеки (20,5 тис. одиниць зберігання). Розпочато газифікацію села (1988).
 
За виробничі успіхи 28 трудівників нагороджено орденами і медалями, з них ланкового В. О. Криворучка  — [[Орден Леніна|Орденом Леніна]], [[Орден Трудового Червоного Прапора|Орденом Трудового Червоного Прапора]]  — агроном М. Я. Макаренко, трактористи Г. І. Бєдний, П. В. Москаленко, А. Д. Рак и Д. М. Федоренко, директор школи Е. А. Майор, тваринники Л. П. Бєдна, Н. С. Самбур, А. В. Щолокова.
 
1990 уроку в радгоспі наліч. 65 автомашин, 64 трактори, 18 комбайнів, а також ввел. р.х. -худ. — 3200, свиней - — 2861.
 
== Незалежність України ==
1 грудня 1991 року мешканці села проголосували за державну самостійність України. Проте Голодомор, депортації, примусові мобілізації у сталінські війська підірвали демографічну базу села, що призвело до невідшкодованих втрат. ▼
 
З 1996 року в Івківцях розташована центральна садиба елітно-дослідного господарства «Івківське» із відділенням у с. Голубівка. Господарство має 5646  га землі (4865  га орної). ▼
▲1 грудня 1991 мешканці села проголосували за державну самостійність України. Проте Голодомор, депортації, примусові мобілізації у сталінські війська підірвали демографічну базу села, що призвело до невідшкодованих втрат.
В селі працює середня школа із спортзалом (214 учнів, 24 педпрацівники; (1994), ясла-садок, Будинок культури на 450 місць, бібліотека (11580 од.  зб.), діюча Параскеви ц-ва, 8 магазинів (2012), філіал відділення Ощадбанку. ▼
▲З 1996 в Івківцях розташована центральна садиба елітно-дослідного господарства «Івківське» із відділенням у с. Голубівка. Господарство має 5646 га землі (4865 га орної).
▲В селі працює середня школа із спортзалом (214 учнів, 24 педпрацівники; (1994), ясла-садок, Будинок культури на 450 місць, бібліотека (11580 од. зб.), діюча Параскеви ц-ва, 8 магазинів (2012), філіал відділення Ощадбанку.
 
== Пам'ятки природи ==
Івківський парк «Дубина»  — пам'ятка садово-паркового мистецтва XVIII ст. Дібровний природний комплекс. Переважно дубовий ліс на схилах ярів та балок. Заснував дендропарк із рідкісними видами рослин., поміщик Вахромеєв, який жив у с. Івківцях. За підрахунками дослідників, в Івківському дендропарку налічується половина видів рослин, що є у Тростянецького дендропарку. 1975 р.року рішенням Чернігівського облвиконкому оголошений заповідним урочищем "[[Івківці (заповідне урочище)|«Івківці"»]] у віданні Прилуцького держлісгоспу. Площа 72  га. В парку є криниця з джерелом води. У парку охороняються п'ять видів сосен, а вік деяких дерев сягає понад 150 років. Є береза чорна, сосна кедрова, ялини, дуби.▼
 
▲Івківський парк «Дубина» — пам'ятка садово-паркового мистецтва XVIII ст. Дібровний природний комплекс. Переважно дубовий ліс на схилах ярів та балок. Заснував дендропарк із рідкісними видами рослин., поміщик Вахромеєв, який жив у с. Івківцях. За підрахунками дослідників, в Івківському дендропарку налічується половина видів рослин, що є у Тростянецького дендропарку. 1975 р. рішенням Чернігівського облвиконкому оголошений заповідним урочищем "Івківці" у віданні Прилуцького держлісгоспу. Площа 72 га. В парку криниця з джерелом води. У парку охороняються п'ять видів сосен, а вік деяких дерев сягає понад 150 років. Є береза чорна, сосна кедрова, ялини, дуби.
 
== Природні об'єкти ==
Територією села протікає річка Івка, зарегульована ставками: Панський, Радгоспний, Гордіїв (Гусячий) - — збоку на притоці, Цікін, Андріянів, Бабичів, Головнівський.▼
 
▲Територією села протікає річка Івка, зарегульована ставками: Панський, Радгоспний, Гордіїв (Гусячий) - збоку на притоці, Цікін, Андріянів, Бабичів, Головнівський.
[[Файл:Івківці - природні об'єкти.jpg|міні|Ставки с. Івківці]]
<blockquote>Річка Івка -&nbsp;— ліва притока р. Ющенкова (притока р. Удай другого порядку), впадає в неї на відстані 4,4 &nbsp;км від її гирла між селами Турківкою та Полонками. Бере початок в Івківцях, праворуч шляху Прилуки-Ладан. Протікає в південному напрямку. Довжина 6 &nbsp;км. Долина асиметрична. Береги круті, лівий берег покритий лісом, на правому від витоків розташувалося село Івківці, далі, на більш пологому березі, -&nbsp; поле. <ref>{{Cite book|title=Удай тихоплинний|last=Савон|first=Олексій|year=2007|publisher=Аспект-Поліграф|location=Ніжин|pages=143|language=Українська|isbn=978-966-340-196-6}}</ref></blockquote>
 
== Згадки про село ==
[[Іван Микитенко]], роман «Ранок»
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Івківці_(Прилуцький_район)