Вікіпедія

Жуків (Золочівський район): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
→‎Персоналії: доповнення
Немає опису редагування
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Рядок 44:
 
* Початки села губляться у сірій давнині. Перша згадка про село Жуків датується [[1340]] роком. Село пізніше було у володіннях Владислава князя Опольського і Руського.
* Король Ягайло на прохання тодішнього власника села Івана Лабати, надав йому [[магдебурзьке право]]. У 1890 році власник [[Гологори (село)|Гологір]] числився мав у Жуковігосподарем [[фільварок]].ку у УЖукові. селі

Також була однокласна школа, громадська позичкова каса, броварня і ґуральня.
В березні 1940 року була утворена Жуківська сільська рада. Першим головою сільської ради був обраний Павло Григорович Леськів. У березні цього ж року було засновано колгосп, якому було дано назву « 17 вересня». У 1941 році сільська рада припинила свою діяльність у зв’язку зчерез окупацієюокупацію Поморянського району німецько – нацистськими загарбниками.
Кривавий смерч найжорстокішої війни поглинув мільйони людських життів і перетворив у руїни наші міста і села. Жодну родину не обминув гіркий біль горя і втрат. На фронт другої світової війни із сіл сільської ради пішло 44 солдата, 27 із них загинуло. Це були чоловіки у розквіті сил, які залишили в дома матерів, батьків, молодих дружин та дітей, багато з них і не запам’ятали своїх батьків.
 
У ці роки в селі Жуків громадським діячем – проповідником був український галицький священик Іван Малиновський. В хаті о. Івана була гарна бібліотека, що нею він гордився, були теж українські газети зі щоденником «Діло» на видному місці. До о. пароха заходили селяни, щоб побачитися з ним. Для них о. Іван завжди мав час і добре слово поради. Він змагався з недугою п’янства на селі, пізніше допомагав організовувати читальні «Просвіта», споживчі чи сільськогосподарські кооперативи, кредитівки тощо. Діти священика : хлопці і дівчата працювали серед молоді села. Вони їх вчили рідної історії, помагали організовувати хор, підготовляли концерти чи вистави.
 
До 1967 року діти села Жуків навчалися в приміщеннях старого проборства. У 1967 році відкрито нову школу, в якій навчалося 104 учні (досі навчання проводилось у приміщенні старого проборства). У 60–их роках в селі було збудовано будинок культури із залом на 350 місць. Діяла бібліотека з книжковим фондом 8,4 тис. екземплярів.
У цій церкві є три біблії Гебранська, Старослов’янська і Українська. Біля церкви стоїть дзвіниця. Колись за Радянського Союзу не можна було ходити до церкви і більшовики усе знищували. Селяни ховали по домівках ікони, статуетки, а дзвони від німці закопали у землю. Після війни два дзвона знайшли і вони висять і своїм мелодійним дзвоном закликають людей до Божого храму. А ще два дзвони так і не знайшли, один великий який називався Йоан і маленький Сигнатурка.
 
У 1924 році у центрі села була побудована капличка у якій стоїть фігура Івана Хрестителя. У часи атеїзму із каплички викрали фігуру і кинули в річку, але фігуру знайшли і поставили на місце. За ініціативою місцевого жителя Олександра Щерби, жителі села вирішили від реставрувати капличку. І на різдво Івана Хрестителя, 7 липня 1991р. у селі було посвячено відреставровану капличку.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Жуків_(Золочівський_район)