Велике князівство Литовське: відмінності між версіями

З [[1385]] перебувала в [[Кревська унія|унії]] з [[Королівство Польське (1385—1569)|Польським королівством]]. [[1387]] прийняла [[християнство]] у [[Римський обряд|латинському обряді]]. [[1569]], за результатами [[Люблінська унія|Люблінської унії]], об'єдналася із [[Корона Королівства Польського|Короною Польською]] у [[Федеративна держава|федеративну державу]] [[Річ Посполита]]. До [[1569]] керувалася [[спадкова монархія|спадковими монархами]], що носили титул [[Список великих князів литовських|Великих князів Литовських, Руських і Жемайтських]]; після 1569&nbsp;— [[виборна монархія|виборними монархами]], що мали подвійний титул [[Правителі Польщі|Королів Польських і Великих князів Литовських]]. Столиця розташовувалася спочатку в Новогрудку (Новгороді)<ref>''Грыцкевіч А.'' Вялікае княства Літоўскае // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі У 2 т. / рэд. Г.&nbsp;П.&nbsp;Пашкоў і інш.&nbsp;— Мінск&nbsp;: БелЭн, 2007.&nbsp;— Т. 1 : А&nbsp;— К.&nbsp;— С. 7–33.&nbsp;— ISBN 978-985-11-0393-1.</ref> на колишніх [[Ятвяги|ятвязьких]] землях, колонізованих Руссю у XII столітті, а згодом у [[Вільнюс|Вільні]] (з [[1323]]). На місцях управлялася [[Князь|князями]] і [[Шляхта|шляхтою]] різних [[Національність|національностей]]. Мала високий рівень [[децентралізація|децентралізації]] врядування.

 

 

Вела перманентні війни із сусідами: [[Велике князівство Московське|Московією]] на сході, [[Держава Тевтонського ордену|Тевтонським орденом]] на заході, Польщею та Галицько-Волинським князівством — Руським королівством на південному заході.