Ікона Розп'ятого Спасителя Зарваницька: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Slider one (обговорення | внесок)
мНемає опису редагування
Рядок 27:
Розмір ікони з прив'язкою до старовинних мір довжини становив: дві {{не перекладено|Чверть (міра довжини)|чверті|pl|Ćwierć (miara)}} в ширину та три з половиною чверті у висоту<ref name=":5">{{книга|автор=Лазорак&nbsp;Б.|частина=|заголовок=«Там би тя Бог простив…»: розгадка походження давньої чудотворної ікони Розп'яття Христового в Зарваниці та інквізиційні протоколи опитування свідків щодо зцілення мирян (1728, 1742 рр.)|оригінал=|посилання=|відповідальний=|видання=Дрогобицький краєзнавчий збірник|місце=Дрогобич|видавництво=Коло|рік=2017|том=|сторінки=404–406, 419|сторінок=|серія=XІХ–XХ|isbn=978-617-642-325-6|тираж=}}</ref>.
 
Значення елементів на іконі, що символізують [[Страсті Христові#Знаряддя страстей|знаряддя мук]] і [[Страсті Христові|Страстей Господніх]] досить легко пояснити: деякі з них прямо позначені в тексті [[Євангеліє|Євангелія]], інші доповнені на підставі [[Новозавітні апокрифи|апокрифічних переказів]]<ref>{{Cite book|title=Евангелие в памятниках иконографии|last=Покровский Н.|first=|year=1892|publisher=|location=СПб.|pages=378|language=ru|isbn=}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://www.ippo.ru/ipporu/article/orudiya-strastey-hristovyh-na-russkih-krestah-xvii-201899|title=Орудия Страстей Христовых на русских крестах XVII–XIX веков|last=Гнутова С.В.|first=|date=2013|website=www.ippo.ru|publisher=|language=ru|archiveurl=https://web.archive.org/web/20181003203615/http://www.ippo.ru/ipporu/article/orudiya-strastey-hristovyh-na-russkih-krestah-xvii-201899|archivedate=2018-10-03|deadurl=no|accessdate=2018-09-29}}</ref>. Так, молоток і цвяхи &nbsp;— знаряддя [[Розп'яття на хресті|розп'яття]]; [[Кліщі (інструмент)|кліщі]] та [[драбина]] &nbsp;— знаряддя {{не перекладено|Зняття з хреста|зняття тіла Ісуса Христа з хреста|ru|Снятие с креста}}; колона, [[бич]] і пучок {{не перекладено|Різка|різок|ru|Розги}} &nbsp;— знаряддя наруги і {{не перекладено|Бичування Ісуса Христа|бичування Ісуса|ru|Бичевание Иисуса Христа}}; [[Терновий вінець|терновий вінець]], табличка з написом [[INRI]] &nbsp;— для додаткового приниження спасителя; [[Маслина європейська|оливкова]] вітка &nbsp;— у [[Раннє християнство|ранніх християн]] була символом [[Мученик|мучеництва]]<ref>{{Cite web|url=http://megabook.ru/article/%D0%9E%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%B0%20(%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%B2%D0%BE%D0%BB)|title=Олива (символ) — Мегаэнциклопедия Кирилла и Мефодия — статья|last=|first=|date=|website=Энциклопедия Кирилла и Мефодия|publisher=|language=ru|archiveurl=https://web.archive.org/web/20181003204409/http://megabook.ru/article/%D0%9E%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%B0%20(%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%B2%D0%BE%D0%BB)|archivedate=2018-10-03|deadurl=no|accessdate=2018-09-29}}</ref>.
 
За висловом [[Реставрація (мистецтво)|реставратора]] Валерія Твердохліба ікона має символічне значення. Так, півень символізує момент [[Каяття|покаяння]] [[Петро (апостол)|Апостола Петра]]: «''Перш ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від мене'' (''{{Біблія|Мр.|14:30}}'')». «''Нині ми теж&nbsp;— на перехресті великих розривів і воєн. Можливо, для нас це теж певний знак для покаяння''», &nbsp;— припускає Валерій<ref>{{Cite news|url=https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2422243-cudesne-povernenna-zarvanickoi-svatini.html|title=Чудесне повернення зарваницької святині|last=Дружук|first=Ірина|date=2018-03-18|language=uk|work=|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180929155955/https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2422243-cudesne-povernenna-zarvanickoi-svatini.html|archivedate=2018-09-29|deadurl=no|accessdate=2018-09-29}}</ref>.
 
== Історія ==
Рядок 62:
 
=== Період другої світової війни. Останні згадки про ікону ===
З [[Друга світова війна#РозгромНаступ Третього Рейху в Європісоюзників (червень 19441943листопадтравень 1944 року)|розвалом німецького фронту]] та другим наближенням [[Більшовики|більшовиків]] до Зарваниці, тодішній [[парох]] о. [[Василь Головінський]] вирішив заховати чудотворні ікони й інші церковні дорогоцінності в приготовані на те ями під престолом [[Святий Миколай|святого Миколая]]. На місце Розп'яття за головним престолом поставлено тоді засувну ікону Пресвятої Діви, а на місце чудотворної ікони Богоматері поставлено копію авторства [[Холодний Петро Іванович|Петра Холодного]]. Після цього о. Василь Головінський, рятуючи свою родину, за дозволом [[Митрополит]]а [[Андрей (Шептицький)|Андрея (Шептицького)]], виїхав із Зарваниці. З великими труднощами дістався він тоді до [[Лавочне|Лавочного]] і там одержав від владики [[Никита (Будка)|Никити Будки]] листа, в якому подано такі вістки про дальшу долю чудотворних Зарваницьких ікон<ref name=":3">{{Cite book|title=Зарваниця: Листки споминів|last=[[Кузьмович-Головінська Марія|Кузьмович-Головінська]]|first=Марія|year=2015|publisher=Джура|location=Тернопіль|pages=184, 201–202|language=|isbn=978-966-185-112-1}}</ref>:
{{Цитата|Чудотворні ікони відкопано. Отець Коровець із Білокерниці допоміг сестрі Меланії. Автом німецького капеляна (протестанта) він послужив їй. Дістав від німців дозвіл піти до церкви і взяти те, що потрібне. Образ Розп'яття та ікону Богоматері взяв о. Коровець на плечі й, зігнений, утікав лісом до авта. При цьому роздряпав лице [іконі]. Сестра Меланія несла решту того, що могла взяти. З Білокерниці Отець своїми кіньми відвіз усе із сестрою Меланією аж до Старого Міста біля Підгаєць, до отця Никона-студита. Був там і отець Павло-студит, з братами, і вони з сестрою Меланією взяли образи й залізницею привезли їх до Львова. Комісія знатоків рішить, як шовкове Розп'яття скріпити, щоб не розсипалось. Лице поправить і я вирішив, що буде тайною, де ікони сховані.<ref name=":3" /><br/>''Далі в цьому листі мова про те, що ікони остаточно доставлено до Львова дня 17 червня 1944 року до Митрополита Кир Андрея Шептицького.''<ref name=":3" />|3=|4=}}
Після смерті Митрополита Андрея Шептицького, [[1 листопада]] [[1944]] року, його особисті речі забрали монахи, які за ним доглядали і переховували всі предмети у роки підпілля [[Українська греко-католицька церква|УГКЦ]]. Можливо, брат Митрополита Андрея, [[Климентій (Шептицький)|блаженний Климентій]], попросив їх про це. Адже отець Климентій розумів, що прихід [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|радянської влади]] у 1944 році приніс лише лихоліття і нещастя, як і [[Радянська анексія західноукраїнських земель|перша радянська окупація]] в [[Галичина|Галичині]] у 1939—1941 роках<ref>{{Cite web|url=https://www.radiosvoboda.org/a/28914224.html|title=Близько півтисячі речей митрополита Андрея Шептицького віднайшов і зібрав ієромонах зі Львова|last=Терещук|first=Галина|date=2017-12-13|website=Радіо Свобода|publisher=|language=uk|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180709123624/https://www.radiosvoboda.org/a/28914224.html|archivedate=2018-07-09|deadurl=no|accessdate=2018-07-08}}</ref>. Велику частину колекції спалила радянська влада після смерті митрополита<ref>{{Cite book|title=Знищення музейних збірок в УРСР у післявоєнний період (друга половина 1940-х – 1950-х рр.)|last=Маньковська|first=Р|year=2011|publisher=Інститут історії України НАН України|location=Київ|pages=198-214|language=|isbn=}}</ref>.
Рядок 75:
Упродовж 11&nbsp;— [[13 серпня]] та [[29 вересня]] 1742 року у складі комісії перебувало троє духовних осіб: голова комісії&nbsp;— аудитор митрополичої консисторії, [[Василіяни|василіанин]], о. Інокентій Липницький, делегат комісії і комісар&nbsp;— [[скарбник]] Львівської єпархії о. Антоній Підгірський та київський [[офіціал]] митрополичої резиденції в [[Радомишль|Радомишлі]] о. Михайло Примович<ref>ЦДІАУ Львів, ф. 408, оп. 1, спр. 911, арк. 42, 80, 95.</ref>. Останній брав активну участь у виявлені нових святинь в межах усієї Київської [[Унійна церква в Речі Посполитій|унійної митрополії]], а тому владика закономірно включив його в комісію, як людину із досвідом у подібних інквізиціях<ref>Романова О. Очікування «чуда» як основа народної побожності (Київська митрополія, XVIII&nbsp;ст.) / О.&nbsp;О.&nbsp;Романова // Український історичний журнал.&nbsp;— 2010.&nbsp;— №&nbsp;1.&nbsp;— С. 84-106.</ref>.
 
Усі збережені інквізиційні протоколи 1742 року стосувалися фактів про чудотворну силу ікони Розп'яття Христового, які люди спостерігали впродовж 1728, 1738—1742&nbsp;рр<ref name=":1" /><ref name=":4" />. В підсумку зі слів віруючих було занотовано більше 40-ка випадків з ніби-то чудесними оздоровленнями хворих.
[[Файл:Мідьорит_ікони_Розп'яття_Ісуса_Христа_в_Зарваниці.png|міні|[[Мідьорит]] із зображенням ікони Розп'яття Ісуса Христа в Зарваниці, 1742&nbsp;р.|альт=|ліворуч]][[Файл:Протокол визнання чудотворності ікони Розп'яття в Зарваниці.png|міні|Прикінцевий протокол опитування свідків для підтвердження фактів щодо чудотворності ікони зі стверджувальними підписами та печатками, 1742&nbsp;р.|альт=]]