Вічнозелені рослини: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
категоризація |
Немає опису редагування |
||
Рядок 5:
Збереження листків на вічнозелених рослинах сильно варіює: у одних рослин воно обпадає трохи більш ніж через рік і відразу замінюються новим; у інших вони тримаються багато років. Рекорд збереження одного і того ж листя належить [[остиста сосна|остистій сосні]] (''Pinus longaeva'') — її [[хвоя]] тримається до 45 років. Проте, тільки у небагатьох видів листя не обпадає більше 5 років.
Ще одною особливою рослиною є [[вельвичія дивовижна]] (''Welwitschia mirabilis'') — африканська [[голонасінні|голонасінна]] рослина, у якої утворюється лише два листка, які ростуть постійно протягом всього життя рослини, але при цьому поступово стираються на кінці, внаслідок чого одна листкова тканина зберігається протягом 20-40 років. Більшість рослин [[Вологі тропічні ліси|вологих тропічних лісів]] є вічнозеленими, оскільки для них відсутні два чинники, що роблять рослини листопадними — холод і [[засуха]]. Рослини на територіях з прохолоднішим або посушливішим кліматом можуть бути як листопадними, так і вічнозеленими. При холодних температурах тільки відносно невелика кількість видів, переважно [[хвойні|хвойних рослин]], є вічнозеленими.
Вічнозелені рослини в несприятливих кліматичних умовах мають інші ознаки адаптації до низького змісту живильних речовин. Листопадні рослини зменшують потребу в живильних речовинах з обпаданням листя, і в зимовий час всі необхідні нутрієнти отримують із землі, у тому числі і для відтворення нового листя. У помірному кліматі опале листя або хвоя вічнозелених рослин має вищий вміст вуглецевого азоту в порівнянні з листопадними дрослинами, таким чином вона вносить свій внесок до вищої кислотності грунту і нижчого змісту азоту грунту. Такі умови сприяють зростанню вічнозелених рослин і навпаки, перешкоджають розвитку листопадних.
| |||