Регресія (психологія): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Pavelgorn (обговорення | внесок)
м категоризація
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Рядок 27:
 
=== Заперечення ===
Заперечення реальності (або конфлікту) виявляється в тому, що людина не сприймає окремі реальні ситуації, їх частини, об'єкти, конфлікти тощо. В психоаналізі заперечення розглядається як особлива форма супротиву. З цього приводу З. ФройдФрейд писав про те, що є такі пацієнти, які поводяться «дещо дивно». Чим глибше рухається аналіз, тим складніше їм визнати спогади, що виникають.
В цілому описуваний механізм психологічного захисту включає викривлення інформації (її форми чи змісту), яка може травмувати індивіда, на початку сприйняття.
 
У зв'язку з цим ФройдФрейд описав дію трьох аспектів цього механізму:
# заперечення — це спосіб усвідомлення витисненого
# заперечення усуває лише окремі наслідки процесу витиснення
# через заперечення психіка звільнюється від обмежень, що пов'язані з витисненням
 
ФройдФрейд стверджував, що заперечення — це найбільш ранній онтологічно і найпримітивніший механізм захисту, який вважається настільки ж древнім, як і відчуття болю. Здатність до заперечення неприємних боків реальності є свого роду тимчасовим додатком до здійснення бажань і збереження афективної рівноваги, за яких конфлікт не допускається всередину особистості, свого Я.
 
=== Розщеплення ===
ФройдФрейд вживав термін «розщеплення» для позначення своєрідного явища, коли всередині особистісного Я співіснують дві парадоксальні психічні установки стосовно зовнішньої реальності: перша враховує реальність, друга — ігнорує.
 
ФройдФрейд вважав, що розщеплення є не тільки захистом Я, але й способом співіснування двох захисних механізмів, один з яких слугує для захисту від реальності, а інший — захист від потягів. Патологічним варіантом розщеплення, за ФройдомФрейдом, є заборона особистості на компроміси і збереження обох установок одночасно.
 
Розщеплення як захисний механізм особистості від тривоги, негативних переживань сприяє формуванню іншого захисного механізму — проективної ідентифікації (за термінологією М. Кляйн, 1946).