Відмінності між версіями «Сепсис»

235 байтів додано ,  1 рік тому
доповнення
(продовжив редагування)
(доповнення)
Для інфузійної терапії в рамках цілеспрямованої інтенсивної терапії практично з однаковим результатом застосовують кристалоїдні та колоїдні інфузійні розчини. Для адекватної корекції венозного повернення і рівня переднавантаження потрібно значно більші обсяги (в 2-4 рази) інфузії кристалоїдів, ніж колоїдів, що пов'язано з особливостями розподілу розчинів між різними секторами. Крім того, інфузія кристалоїдів більше пов'язана з ризиком набряку тканин, а їхній гемодинамічний ефект коротший, ніж у колоїдів. Проте кристалоїди не впливають на коагуляційний потенціал і не провокують [[Анафілаксія|анафілактоїдних реакцій]]. У зв'язку з цим якісний склад інфузійної програми має визначатися особливостями клінічного перебігу сепсису в пацієнта: ступенем гіповолемії, фазою ДВЗ-синдрому, наявністю периферичних набряків і рівнем [[альбумін]]у крові, тяжкістю гострого ушкодження легень.
 
Слід використовувати внутрішньовенне введення кристалоїдів з розрахунку щонайменше 30 мл / кг маси тіла протягом перших 3 годин. Вводять кристалоїдні розчини (0,9 % [[Хлорид натрію|NaCl]], Рінгера лактату чи [[Розчин Рінгера — Локка|Рінгера — Локка]], 5-10 % [[Глюкоза|глюкози]]). При вираженому зменшенні об'єму циркулюючої крові показані плазмозамінники (гідроксиетилкрохмаль, [[декстран]]и, желатиноль). Гідроксиетилкрохмаль має потенційну перевагу перед декстранами у силу меншого ризику витоку через мембрану і відсутності клінічно значущого впливу на гемостаз.
 
У ранній термін у зв'язку з тромбогеморагічним синдромом призначається гепарин у межах від 20 до 80 тисяч ОД на добу. Гепаринізацію проводять під контролем клінічних проявів і коагулограми. Застосування кріоплазми показано при коагулопатії споживання і зниження коагуляційного потенціалу крові. Мінімальна концентрація гемоглобіну для хворих з тяжким сепсисом повинна бути в межах 90-100 г/л.