E-3 Sentry: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 67:
== Історія розробки і виробництва ==
Наприкінці [[1960-ті|1960-х]] років у [[Сполучені Штати Америки|США]] була прийнята концепція національної оборони, згідно з якою виявлення [[бомбардувальник]]ів противника мало здійснюватися на дальніх підступах {{не перекладено|Загоризонтна радіолокаційна станція|загоризонтними РЛС||Over-the-horizon radar}} похило-поворотного сканування простору. При наближенні бомбардувальників, для більш точного визначення [[Декартова система координат|координат]] цілей і оперативного наведення [[винищувач]]ів мали використовуватися [[Літак дальнього радіолокаційного стеження|літаки дальнього радіолокаційного виявлення]] (AEW — ''Airborne Early Warning''). Пізніше вимоги військових були розширені — літаки отримали функцію виявлення і наведення (AEW&C/AWACS)<ref name="USAF1"/>.
На початку [[1970-ті|1970-х]] років, дослідження, що проводились фахівцями [[НАТО]] також засвідчили, що покращення [[Тактико-технічні характеристики|тактико-технічних характеристик]] сучасної [[Військова авіація|військової авіації]] робить неефективним використання стаціонарних [[РЛС]] пунктів управління і радіолокаційних постів [[Інтегрована система протиповітряної оборони НАТО|об'єднаної системи ППО НАТО в Європі]] по низьколетячих цілях, особливо у районах з [[Гірський масив|гірським рельєфом]], що має істотний вплив на своєчасність оповіщення про повітряного противника [[Система управління військами|органів і пунктів управління]], а також активних [[Протиповітряна оборона|сил ППО]], приведення їх у готовність до [[Винищувач-перехоплювач|перехоплення]] або [[Зенітний вогонь|обстрілу]] цілей. Крім того, командування НАТО вважало, що в перспективі характер [[Бойові дії|бойових дій]] передбачатиме зростання складності повітряної обстановки, її високу динамічність і інтенсивне застосування засобів [[Радіоелектронна боротьба|радіоелектронної боротьби]] — усе це висувало підвищені вимоги до стійкості управління авіацією. Дослідження показали, що система повітряного попередження, спрямована на виявлення малорозмірних високошвидкісних повітряних суден-порушників на великій дальності, а також за необхідності — надводних морських цілей ([[Військовий корабель|кораблів]] і [[катер]]ів), значно підвищить обороноздатність Альянсу<ref name="history">[http://www.e3a.nato.int/eng/html/organizations/history.htm NATO Airborne Warning And Control Force, E-3A Component. The History] {{ref-en}}</ref>.
| |||