Відкрити головне меню

Зміни

вікіфікація
'''Мінімальна заробітна плата''' є тією найнижчою [[Оплата праці|оплатою праці]], що роботодавці можуть легально платити своїм працівникам. Тобто це та планка, нижче якої працівники не мають права продавати свою працю.
 
Хоча поняття мінімальної заробітної плати є у законодавстві багатьох країн, існують різні погляди про переваги та недоліки мінімальної платні. [[Пропонент]]и кажуть, що це підвищує стандарти життя. [[Опонент]]и кажуть, що це підвищує рівень бідності та [[безробіття]], шкодить [[бізнес]]у, бо вимагає від підприємств підвищувати ціни продукції та послуг щоб компенсувати більшу заробітну платню. Неринкове встановлення заробітної плати спаплюжує дію ринкового механізму на [[Ринок праці|ринку праці]].
== В Україні ==
 
Мінімальна заробітна плата є державною [[Соціальні гарантії|соціальною гарантією]], обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.
 
Мінімальна зарплата в Україні регулюється ст. 95 [[Кодекс законів про працю України|Кодексу законів про працю України]] та ст. 3 Закону України «Про оплату праці». Відповідно до цих статей, мінімальна заробітна плата — це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.
 
Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України «Про оплату праці» та не може бути нижчим від розміру [[прожитковий мінімум|прожиткового мінімуму]] для працездатних осіб.
 
Мінімальна заробітна плата встановлюється на національному рівні (однакова для всіх, відсутній регіональний, галузевий чи ін. поділ). Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється [[Верховна Рада України|Верховною Радою України]] за поданням [[Кабінет Міністрів України|Кабінету Міністрів України]] не рідше одного разу на рік законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
 
Мінімальна заробітна плата в погодинному розмірі застосовується на підприємствах усіх форм власності, а також фізичними особами — підприємцями, які використовують найману працю, якщо ними встановлено погодинну оплату праці із застосуванням нормованих завдань та обліком фактичного робочого часу.