Глинський Іван Львович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Haida (обговорення | внесок) |
м →Короткий життєпис: оформлення |
||
Рядок 5:
== Короткий життєпис ==
Старший син князя [[Глинський Лев Борисович|Лева Борисовича Глинського]], рідний брат [[Глинський Михайло Левович|Михайла Глинського]]. Вперше згаданий в актах як придворний короля у [[1482]] році. [[1492]] року був висланий великим князем [[Олександр Ягеллончик|Олександром Ягеллончиком]] до смоленського намісника
Після переведення на посаду [[Воєвода|воєводи]] [[Новогрудське воєводство|новогрудського]] почав брати участь в [[1508]] році у повстанні групи українських та білоруських феодалів (за підтримки Московського царства) разом з братами Михайлом та Василем, невдоволених пануванням литовської знаті. Супроводжував Михайла до [[Турів|Турова]], [[Мозир]]а, брав участь в переговорах з московитами. Через це втратив посаду (отримав [[Гаштольд Альбрехт Мартинович|Альбрехт Гаштольд]]), його маєтки були конфісковані. Під час виправи Михайла Глинського на [[Мінськ]] та [[Орша|Оршу]] залишився з братом Василем в Мозирі, перебував на [[Полісся|Поліссі]] до повернення Михайла з [[Москва|Москви]]. В листопаді, після повідомлення про наближення військ [[ВКЛ]] на чолі з князем [[Острозький Костянтин Іванович|Костянтином Острозьким]], за намовою брата Василя переїхав до [[Московія|Московії]], де отримав як володіння Мєдинь. Після арешту Михайла втратив політичний вплив.
| |||