Зміна клімату: відмінності між версіями

[[Файл:Solar Activity Proxies.png|thumb|Коливання сонячної активності протягом декількох століть на основі даних спостережень за сонячними плямами та ізотопами берилію. Період довгочасного зменшення кількості сонячних плям наприкінці 17 століття називається Мінімумом Маундера.]]

 

 

Приблизно 3—4 мільярдів років тому сонце випромінювало тільки 70% потужності, що випромінює зараз. Якби склад атмосфери був такий самий як і сьогодні, то на землі не існувало би зовсім води у стані рідини. Проте, існують ознаки наявності води на ранніх етапах формування землі, у часи Гадейського та Архейського еонів, що привело до так званого Парадоксу слабкого молодого Сонця. Гіпотези, що висуваються для розв'язання цього парадоксу, базуються на тому, що атмосфера землі на той час значно відрізнялась ніж зараз, і мала набагато вищу концентрацію парникових газів. Протягом наступних 4 мільярдів років збільшилась інтенсивність сонячного випромінювання та змінився склад атмосфери. Найбільш визначальним перетворенням була киснева катастрофа — насичення киснем атмосфери, що відбулася близько 2,4 мільярдів років тому. Протягом наступних 5 мільярдів років сонце остаточно загине: спочатку стане червоним гігантом, а потім білим карликом. Ці процеси матимуть надзвичайні наслідки для клімату Землі, оскільки під час фази червоного гіганту можлива загибель будь-якої форми життя, що до того часу вижила.