Вікіпедія

Городище (Ніжинський район): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
вікіфікація
Рядок 42:
Точних відомостей про заснування села нема, є версія, що село було засноване ще в XII столітті.
 
ЗгадкаПисемна згадка про село Старе Городище на річці Бахмач датована 1654&nbsp;р.<ref>Присяжні книги 1654&nbsp;р. Білоцерківський та Ніжинський полки / [упоряд. о. Ю. Мицик, Л. Кравець].&nbsp;— К., 2003&nbsp;— с.201</ref> Тоді у селі знаходилася дерев'яна Воскресенська церква.
 
У 1654-1782 село входило до складу Бахмацької сотні Ніжинського полку Війська Запорозького.
У 1659 році Польський король [[Ян Казимир]] подарував село Чернігівському воєводі Федору Судимі.
 
З 1661 року село належало Чернігівському Іллінському монастирю. А в період гетьманування [[Мазепа Іван|Івана Мазепи]] (1687—1708), село Городище було своєрідною фортецею і слугувало для захисту від ворогів. Це був невеликий військовий городок в передмісті Батурина.
 
В період гетьманування [[Мазепа Іван|Івана Мазепи]] (1687—1708) село Городище належало до батуринської ратуші. Потім відійшло гетьманові [[Іван Скоропадський|Івану Скоропадському]] "на кухню і булаву". Згодом ним володів зять гетьмана, ніжинський полковник граф Олексій Толстой. При ньому, у 1725 р. в Городищі нараховувалося 168 дворів.<ref>Мазепина книга / [упорядкування та вступна стаття І. Ситого]. – Чернігів, 2005. – с. 48.</ref>
У 1718 році цар Петро І дарує село Гетьманові Івану Скоропадському.
 
Згідно ревізії 1834 року в селі налічувалося 870 чоловіків і 960 жінок, а по ревізії 1850 року&nbsp;— чоловіків 460, а жінок 932. Після скасування гетьманстваполково-сотенного устрою село було переданевходить до [[Конотопський повіт|Конотопського повіту]], який 27 лютого 1802 року ввійшовувійшов до складу [[Чернігівська губернія|Чернігівської губернії]].
 
Згідно ревізії 1834 року в селі налічувалося 870 чоловіків і 960 жінок, а по ревізії 1850 року&nbsp;— чоловіків 460, а жінок 932.
 
На 1866 рік в селі налічувалося 295 дворів з населенням 2655 жителів, а в 1897 році&nbsp;— 692 двори з населенням 4156 жителів.
 
=== Школа ===
Після 1861 року в селі збудовано земську школу. Це була звичайна, під соломою, на дві половини хата, яку посередині переділяли сіни. В одній половині проводилось навчання, де було до 30 учнів, а в другій&nbsp;— квартира вчителя і комора.▼
 
▲Після 1861 року в селі збудовано земську школу. Це була звичайна, під соломою, на дві половини, хата під соломою, яку посередині переділяли сіни. В одній половині проводилосьпроводилося навчання, деі буловміщувалося до 30 учнів, а в другій&nbsp;— квартира вчителя і комора.
 
У 1880 році було збудовано нове приміщення двокласної земської школи. В ній було три групи навчання. В першій і другій навчалося до 80 учнів, а в третій 15-20 учнів. Третю групу готували до іспитів.
 
У 1902 році збудовано церковно-приходську школу біля Воскресенської церкви на 70-80 учнів. АВ церква1881 вроці селіцерква була збудованаперебудована щеі восвячена серединіна 17честь стРіздва Пресвятої Богородиці. ВЦерква 1881була роцізроблена воназ була перебудованадерева і сталамала називатисяп'ять церквакуполів Різдваі Богородицідзвіницю. Вона проіснувала до 1936 року, а в 1936 році, зазгідно наказомдиректив радянської влади, активісти села, зруйнували церкву; зруйновано, апізніше на її фундаменті побудованоспоруджено сільський клуб. Церква була зроблена з дерева і мала п'ять куполів і дзвіницю.
 
У 1910—1911 роках було збудованезбудовано нове дерев'яне приміщення школи. Разом з ним був побудований і будинок для квартир вчителів.▼
 
=== ХХ століття ===
▲У 1910—1911 роках було збудоване нове дерев'яне приміщення школи. Разом з ним був побудований і будинок для квартир вчителів.
 
З 1930 по 1938 рік на території Городищенської семирічної школи діяла відома на всю Україну агростанція.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Городище_(Ніжинський_район)