Ґалаґан Григорій Павлович: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
 
{{OtherusesN|Ґалаґан}}
{{Особа
| ім'я = Григорій Павлович Ґалаґан
| місце_проживання =
| інші_імена =
| зображення =
| розмір_зображення =
| підпис_зображення =
| ім'я_при_народженні =
 
 
| причина_смерті =
| громадянство =
| національність =
| відомий_(відома) = [[громадський діяч]]
| герб = Galagan_coa.jpg
}}{{OtherusesN|Ґалаґан}}
}}
 
'''Григо́рій Па́влович Ґалаґа́н''' ({{ДН2|27|8|1819|15}}, село [[Сокиринці (Срібнянський район)|Сокиринці]], [[Прилуцький повіт]], [[Полтавська губернія]], [[Російська імперія]]  — {{ДС2|7|10|1888|25|9}}, там само)  — [[Активізм|громадський діяч]], [[Українофільство|українофіл]], [[Меценатство|меценат]], великий поміщик на Полтавщині і Чернігівщині, представник відомого старшинсько-дворянського роду [[Ґалаґани (рід)|Ґалаґанів]].
 
== ЖиттєписБіографія ==
Народився в селі [[Сокиринці (Срібнянський район)|Сокиринці]] (нині [[Срібнянський район]], [[Чернігівська область]], [[Україна]]) у дворянській родині. Отримавши початкову домашню освіту, слухав лекції ув [[Санкт-Петербурзький державний університет|Санкт-Петербурзькому університеті]] на юридичному факультеті. Після закінчення університету два роки подорожував Західною Європою. Повернувшись до Росії, вирішив зайнятися сільським господарством, для чого оселився у своєму маєтку в селі Сокиринцях у Полтавській губернії. З 1847 року був головою дворянства Борзенського[[Борзнянський повіт|Борзнянського повіту]] [[Чернігівська губернія|Чернігівської губернії]]. У 1850 році взяв на себе обов'язки піклувальникапопечителя чернігівської гімназії та совісного судді та займав ці посади до 1853 року. У 1858 році Ґалаґана призначено членом чернігівського губернського комітету із селянських справ.
 
Працював у палаті державного майна на [[Чернігівська_губернія|Чернігівщині]]. Після цього він займає ще низку громадських посад і врешті стає членом чернігівського комітету з поліпшення життя селянства. Ще під час роботи ув палаті державного майна Ґалаґан виявив прихильність до селянства як верстви, організувавши допомогу постраждалим від неврожаю, а ув 1850-х роках заявляє про себе як про активного прихильника скасування кріпацтва, внаслідок чого його ув [[1858]] році запрошують до «редакційної колегії», яка працювала над підготовкою майбутньої селянської реформи. Його послідовнийПослідовний захист прав селянства спричинив чимало конфліктів Ґалаґана з місцевими поміщиками{{sfn|Павловский|1914|с=[http://elib.shpl.ru/ru/nodes/16626-pavlovskiy-i-f-poltavtsy-ierarhi-gosudarstvennye-i-obschestvennye-deyateli-i-blagotvoriteli-opyt-kratkogo-biograficheskogo-slovarya-poltavskoy-gubernii-s-poloviny-xviii-v-poltava-1914#page/173/mode/inspect/zoom/4 151–153.]}}. Надалі Григорій Ґалаґан неодноразово займав посади ув різних комісіях, які працювали над проектами рішення «селянського питання», виступаючи з позицій повного звільнення вчорашніх кріпаків від залишків феодальних тягарів та громадянських обмежень.
 
З [[1865]] року  — [[Земство|земський]] діяч-[[Меценатство|меценат]]: за його ініціативою й при його матеріальній підтримці відкрито гімназію в [[Прилуки|Прилуках]] ([[1874]]) й багато народних шкіл  — а також [[Колегія Павла Ґалаґана|колегію]] (названу іменем його передчасно померлого сина Павла) в Києві ([[1871]]). Матеріально підтримував журнал [[Кіевская старина|«Киевская старина»]].
Ґалаґану було доручено дослідити положення селян, потерпілих від неврожаїв, та дати допомогу хлібом і коштами найбільш потерпілим,  — що й дало початок у 1871 році першому в Україні [[кредитна спілка|ощадно-позичковому товаристві]].
У [[1873]]–[[1875]] роках  — голова [[Південно-західний відділ Російського географічного товариства|Південно-західного відділу Російського географічного товариства]].
 
Був особисто знайомий і листувався з [[Шевченко Тарас Григорович|Шевченком]], [[Максимович Михайло Олександрович|Максимовичем]], [[Куліш Пантелеймон Олександрович|Кулішем]], [[Антонович Володимир Боніфатійович|Антоновичем]] та іншими. Був одним з засновників бібліотеки, яка нині відома як [[Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого|Національна парламентська бібліотека України]].
 
<gallery widths="180" heights="180">
Файл:Григорій Галаган 1843.jpg|Григорій Ґалаґан, 1843
Файл:Halahan hnat.jpg|Григорій Ґалаґан
</gallery>
 
Рядок 41 ⟶ 30:
 
== Посилання ==
* [http://www.rulex.ru/01040823.htm Галаган Григорий Павлович.] {{ref-ru}}
* [http://www.biografija.ru/show_bio.aspx?ID=21177 Биография: Галаган Григорий Павлович, «Biografija.ru».] {{ref-ru}}
 
== Джерела ==
* ''Качор Андрій''. Золотий ювілей Кредитової кооперативи Північного Вінніпегу (1943—1993).&nbsp; — Вінніпег : Видавнича Спілка «Тризуб», 1993.
* {{h|Павловский|1914}}[[Павловський Іван Францович|''Павловский И. Ф.'']] [http://elib.shpl.ru/ru/nodes/16626-pavlovskiy-i-f-poltavtsy-ierarhi-gosudarstvennye-i-obschestvennye-deyateli-i-blagotvoriteli-opyt-kratkogo-biograficheskogo-slovarya-poltavskoy-gubernii-s-poloviny-xviii-v-poltava-1914#page/1/mode/grid/zoom/1 Полтавцы: иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители: опыт краткого биографического словаря Полтавской губернии с половины XVIII в.]&nbsp; — Полтава, 1914.&nbsp; — XV, 294 с. : 182 портр. {{ref-ru-dor}}
* Тайный совѣтникъ, Г.&nbsp; П.&nbsp; Галаган, членъ государственнаго совѣта // Всемірная иллюстрація : журналъ.&nbsp;  СПб, 1882.&nbsp; — №&nbsp; 5 (681).&nbsp; — С. 92, 94. {{ref-ru-dor}}
* ''Шип Н. А.'' [http://www.history.org.ua/?termin=Galagan_G Ґалаґан Григорій Павлович] // {{ЕІУ|2|266}}
 
{{ukr-bio-stub}}
{{ac}}
 
[[Категорія:Українські громадські діячі]]
[[Категорія:Українські меценати]]