Благочиння: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Благочиння''' ([[протопопія]] в православних до [[19 століття]], [[деканат]] в [[католицька церква|католиків]] та [[греко-католицькі церкви|греко-католиків]]) — церковна [[адміністративна одиниця]], яка об'єднує декілька [[парафія|
▲'''Благочиння''' ([[протопопія]] в православних до [[19 століття]], [[деканат]] в [[католицька церква|католиків]] та [[греко-католицькі церкви|греко-католиків]]) — церковна [[адміністративна одиниця]], яка об'єднує [[парафія|парафії]] (приходи) і є складовою [[єпархія|єпархії]].
В Україні до сер. [[XVIII століття|XVIII]] ст. місцевий нагляд над духовенством по окремих округах, на які ділилася єпархія, здійснювали намісники, замовники, десятильники, [[Протопресвітер|протопопи]] і попівські старости. З часів імп. Єлизавети Петрівни колишні замовники стали, як правило, іменуватися благочинними. Після скасування посади попівських старост в [[1764]] р. священики, керуючі частинами єпархії, іменуються тільки благочинними. Відповідно самі частини єпархії називаються благочиннями або благочинними округами<ref name=":1" />.
{{Christian-stub}} ▼
Статут про управління РПЦ, прийнятий Помісним Собором РПЦ у 1988 році, не вніс істотних змін у порядок управління благочинних округів, але більш детально регламентував його. Статут передбачав поділ єпархії на благочинні округи, які очолювли благочинні, яких призначав правлячий архієрей. Статут не ввів постійно діючі колегіальні органи управління в благочиннях, але з благословення [[Правлячий архієрей|правлячого архієрея]] благочинний міг скликати священиків свого округу на [[Благочинна рада|благочинні ради]]<ref name=":1" />.
== В УПЦ Київського Патріархату ==
В УПЦ Київського Патріархату [[єпархія]] ділиться на [[Благочиння|'''благочиння''']] (деканати) на чолі з [[Архіпресвітер|благочинними]], які обираються духовенством благочиння і призначаються єпархіальним архиєреєм. Межі благочинь (деканатів) визначаються адміністративним поділом області. До '''обов’язків''' благочинного (декана) належить: турбота про збереження чистоти православної віри і належне духовно-моральне виховання віруючих; нагляд за відправленням богослужінь, за станом церковної проповіді, за достойним станом вівтаря, престолу, жертовника та всього храму в цілому; турбота про виконання постанов і розпоряджень єпархіальної влади; контроль за своєчасним надходженням парафіяльних внесків на утримання єпархії; надання порад священнослужителям як стосовно виконання ними своїх обов’язків, так і стосовно їх особистого життя; вирішення суперечок між духовенством і парафіяльними радами без формального судочинства і з доповіддю про найбільш значимі та вагомі інциденти єпархіальному архиєрею; розслідування церковних правопорушень за вказівкою єпархіального архиєрея; клопотання перед єпархіальним архиєреєм про церковні нагороди духовенства і мирян; внесення пропозицій єпархіальному архиєрею щодо заміщення вакантних посад у парафіях священиками, дияконами, псаломщиками і регентами; піклування про задоволення релігійних потреб віруючих у парафіях, де тимчасово відсутні священнослужителі; спостереження за будівництвом і ремонтом храмів у межах благочиння; турбота про забезпечення храмів усім необхідним для звершення богослужінь і нормального парафіяльного діловодства; піклування про розповсюдження газет, журналів та іншої духовної літератури і виконання інших обов’язків, покладених на нього єпархіальним архиєреєм<ref name=":0">{{Cite web|url=https://www.cerkva.info/pages/statut|title=Українська Православна Церква Київський Патріархат (УПЦ КП)|website=www.cerkva.info|accessdate=2018-09-22}}</ref>.
[[Архіпресвітер|'''Благочинний''']] повинен не менше одного разу на рік відвідувати всі парафії свого благочиння для перевірки належного відправлення богослужінь, внутрішнього і зовнішнього вигляду храмів, а також для перевірки належного ведення парафіяльних справ.
З благословення єпархіального архиєрея, на прохання настоятеля, парафіяльної ради або парафіяльних зборів благочинний може проводити засідання парафіяльних зборів. З благословення єпархіального архиєрея благочинний може скликати священників для розгляду загальних церковних потреб благочиння. Щорічно благочинний представляє єпархіальному архиєрею звіт про стан благочиння і про свою діяльність. Діяльність благочинного фінансується з коштів його парафії, а за необхідності – із загальноєпархіальних внесків<ref name=":0" />.
== Література ==
* ''Никодим'' ''[Милаш],'' ''еп''. ''Далматинский''. Православное церковное право. СПб., 1897. С. 388-393;
* ''Павлов'' ''А''. ''С''. Курс церковного права. Серг. П., 1902. С. 246-247;
* Собор, 1918. Определения. Вып. 1. С. 28-33;
* ''Цыпин'' ''В''.'','' ''прот''. Церковное право. М., 1994. С. 284, 288, 292, 295-296;
* ''Смолич''. История РЦ. Ч. 1. С. 275-276; Устав, 2000.
== Примітки ==
▲<references />{{Christian-stub}}
[[Категорія:Церковно-адміністративні одиниці]]
| |||