Джеймс Джойс: відмінності між версіями

У 1912 році Джойс на деякий час знову приїхав до Дубліна для розв'язання багаторічної суперечки стосовно публікації «Дублінців» із своїм видавцем Джорджем Робертсом. Це була його остання подорож до Ірландії, і він ніколи там більше не побував, незважаючи на прохання батька та запрошення колеги по перу, ірландського письменника [[Єйтс Вільям Батлер|Вільяма Батлера Єйтса]].

 

 

У [[1915]] році, коли Джойс виїхав до [[Цюрих]]а побоюючись переслідувань за своє Британське підданство у часи [[Перша світова війна|Першої Світової Війни]], там він познайомився із Френком Бадгеном, людиною, яка став його найбільш впливовим та надійним товаришем на довгі роки. Джойс постійно радився із ним під час написання «Улісса» та «Поминок за Фіннеганом». Також, у Цюриху Езра Паунд представив його англійському видавцеві та феміністці {{не перекладено|Гаррієт Шоу Вівер||en|Harriet Shaw Weaver}}, яка стала [[меценат]]ом та покровителем Джойса, і протягом наступних двадцяти п'яти років дав йому тисячі фунтів лише для того, щоб він міг покинути вчителювання і зосередитись на кар'єрі письменника. Після закінчення війни Джойс на короткий час повернувся до Трієста, але не залишився там через зміни, які спіткали місто унаслідок війни, а також через напружені стосунки із братом, який провів більшість війни у таборі для інтернованих. Натомість він, на запрошення Езри Паунда, у [[1920]] році поїхав до [[Париж]]а, де планував пробути лише тиждень, але прожив наступних двадцять років.