Відмінності між версіями «Сепсис»

продовжив редагування
(продовжив редагування)
(продовжив редагування)
Для інфузійної терапії в рамках цілеспрямованої інтенсивної терапії практично з однаковим результатом застосовують кристалоїдні та колоїдні інфузійні розчини. Для адекватної корекції венозного повернення і рівня переднавантаження потрібно значно більші обсяги (в 2-4 рази) інфузії кристалоїдів, ніж колоїдів, що пов'язано з особливостями розподілу розчинів між різними секторами. Крім того, інфузія кристалоїдів більше пов'язана з ризиком набряку тканин, а їхній гемодинамічний ефект коротший, ніж у колоїдів. Проте кристалоїди не впливають на коагуляційний потенціал і не провокують [[Анафілаксія|анафілактоїдних реакцій]]. У зв'язку з цим якісний склад інфузійної програми має визначатися особливостями клінічного перебігу сепсису в пацієнта: ступенем гіповолемії, фазою ДВЗ-синдрому, наявністю периферичних набряків і рівнем [[альбумін]]у крові, тяжкістю гострого ушкодження легень.
 
Вводять кристалоїдні (розчини (0,9% [[Хлорид натрію|NaCl]], Рінгера лактату, 5-10% [[Глюкоза|глюкози]]) розчини. При вираженому зменшенні об'єму циркулюючої крові показані плазмозамінники (гідроксиетилкрохмаль, [[декстран]]и, желатиноль). Гідроксиетилкрохмаль має потенційну перевагу перед декстранами у силу меншого ризику витоку через мембрану і відсутності клінічно значущого впливу на гемостаз.
 
== Див. також ==