Внутрішньолікарняна інфекція: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення |
продовжив редагування |
||
Рядок 31:
Внутрішньолікарняними інфекціями може бути [[Ротавірусна інфекція|ротавірусна]], [[Цитомегаловірусна інфекція|цитомегаловірусна]], [[кампілобактеріоз]], вірусні гепатити [[Гепатит B|В]], [[Гепатит C|С]] і [[Гепатит D|D]], а також [[ВІЛ-інфекція]], грибкові та паразитарні хвороби. Збудники внутрішньолікарняних інфекцій постійно мутують та у лікувальних відділеннях відбувається їхній природній відбір з утворенням так званих госпітальних [[штам]]ів, ще стійкіших до антибіотиків. Госпітальні штами — це мікроорганізми, що генетично змінилися в результаті циркуляції у лікувальних закладах у результаті мутацій або перенесення [[Плазміда|плазмід]], внаслідок чого вони набувають нових властивостей, які допомагають їм вижити в стаціонарних умовах. Основними рисами таких штамів є їхня полірезистентність як до антибіотиків, так і до [[Дезінфекційні засоби|дезінфікуючих засобів]]. Так, на початку 2011 року ВООЗ повідомила про спалах полірезистентного штаму ''E. coli'' до [[Бета-лактамні антибіотики|карбапенемів]] та інших β-лактамів, яка була обумовлена наявністю [[ензим]]у NDM1 (New Delhi metallo-β-lactamase). Ці штами були чутливі лише до [[тигециклін]]у та [[колістин]]у.
== Епідеміологічні особливості ==
== Характеристики ==▼
Джерелом внутрішньолікарняних інфекцій найчастіше є медичний персонал, інші носії збудника, хворі з гострою або хронічною інфекцією (в т. ч. ранової). Відвідувачі стаціонарів дуже рідко бувають джерелом виникнення внутрішньолікарняних інфекцій. Механізми передачі інфекції:
* [[Повітряно-крапельний механізм передачі інфекції|повітряно-крапельний]],
* [[Фекально-оральний механізм|фекально-оральний]],
* [[Контактний механізм передачі інфекції|контактний]],
* [[Гемоконтактний механізм передачі інфекції|гемоконтактний]].
Провідними шляхами зараження в умовах стаціонарів є контактно-побутовий, повітряно-крапельний та повітряно-пиловий. Факторами передачі слугують повітряні аерозолі та пил, вода, продукти харчування, обладнання та медичні інструменти. Можливе гемоконтактне передавання, особливо для вірусних гепатитів В, С та D.
▲<!--== Характеристики ==
Внутрішньолікарняна інфекція (ВЛІ) характеризується тяжким клінічним перебігом та високою летальністю. Контингентом підвищеного ризику щодо виникнення ВЛІ є новонароджені та породіллі, старі люди, хворі з [[імунодефіцит]]ом, хірурги, особливо у відділеннях [[інтенсивна терапія|інтенсивної терапії]]. Дуже серйозною внутрішньолікарняною інфекцією є нозокоміальний [[сальмонельоз]], якій перебігає як тяжка [[Сепсис|септична]] хвороба з появою численних [[Гній (медицина)|гнійних]] вогнищ у різних органах і часто призводить до смерті.<ref>Lee MB, Greig JD. A review of nosocomial Salmonella outbreaks: infection control interventions found effective. Public Health. 2013 Mar;127(3):199-206.</ref>
Рядок 41 ⟶ 50:
* [[Фекально-оральний механізм|фекально-оральний]] (молочні суміші, контаміновані розчини для пиття, зонди),
* [[Повітряно-крапельний механізм передачі інфекції|повітряно-крапельний]],
* [[Гемоконтактний механізм передачі інфекції|трансфузійний]] та інші.-->
== Джерела ==
| |||