Звичай: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Alfashturm (обговорення | внесок)
Alfashturm (обговорення | внесок)
Рядок 19:
 
==Опис==
Звичай є основною формою регулювання [[Поведінка|поведінки]] та діяльності людей, що становить собою історично обумовлений набір неписаних [[Шаблон|шаблонів]], [[Норма|норм]], правил поведінки людей, що увійшли у [[Звичка|звичку]] внаслідок багаторазового їх застосування впродовж тривалого життя певної спільноти, служить засобом залучення людей до соціального і культурного досвіду та передачі його від покоління до покоління, регламентує відносини між людьми, підтримує згуртованість у різних спільнотах.<ref name="тофтул"/><ref name="есу">[http://esu.com.ua/search_articles.php?id=16642 ЗВИ́ЧАЙ] [[ЕСУ]]</ref> Звичаї виражають собою підсумок історичного [[Досвід|досвіду]] та зародки майбутнього; [[Стереотип|стереотипна]] форма соціальної регуляції поведінки людей, яка постійно відтворюється за певних обставин<ref name="тофтул"> [http://eprints.zu.edu.ua/11783/1/етикa-1.pdf Звичай] ''Тофтул М. Г.'' Сучасний словник з етики.&nbsp;— Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014.&nbsp;— 416с. ISBN 978-966-485-156-2</ref><ref name="хамітов">''Н. Хамітов''. «Звичай» // {{ФЕС|сторінки=222}}</ref>стереотипний спосіб поводження, загальний, звичний стиль дій і поведінки, який відтворюється в певному суспільстві або соціальній групі і є необхідним і звичним для його членів.<ref name="тофтул"/> Звичаї є звично дотримуваною частиною [[Побут|побуту]], фрагментами [[Ритуал|ритуалів]] і [[Обряд|обрядів]], котрі втратили своє первинне значення, але з'єднані з повсякденними прийнятими регуляторами поведінки в побуті, які поступово перейшли зі сфери [[Свідомість (психологія)|свідомості]] у звичку поведінки, діяльності.<ref name="тофтул"/> У ролі звичаїв можуть виступати загальноприйнятні трудові навички, форми суспільно-політичної діяльності, сімейних відносин, релігійні обряди, громадські свята тощо.<ref name="хамітов"/> Також, звичаї є нормами, зокрема, [[Мораль|моральними]], котрі або втратили або й не мали свідомого характеру, але зберегли обов'язкове значення в побуті, трансформувались у соціальну навичку, настільки часто актуалізовану, що вона набула характеру механічної, напівавтоматичної і спільної для всіх дії.<ref name="тофтул"/>
 
Сила звичаю полягає в його обов'язковості та "надіндивідуальному" (громадському) характері. На ранніх стадіях розвитку суспільства звичай виступає основним регулятором людської взаємодії, основним (а на перших порах – єдиним) видом суспільної дисципліни, яка склалася в [[Рід|роді]] чи [[Плем'я|племені]].<ref name="тофтул"/><ref name="есу"/> Він продовжує існувати й функціонувати і в розвинених етнічних системах (поряд з [[Право|правом]] та іншими нормами), персоніфікуючи більш-менш обов'язковий зразок поведінки в побуті.<ref name="тофтул"/> Людина, яка не дотримується звичаю, зазнає з боку колективу певного тиску, що свідчить про те, що вони (звичаї) визнаються цінністю (часто моральною) і мають примусовий характер. Основна функція звичаю – збереження минулого досвіду. Втрата людиною здатності керуватися у своїй поведінці національними звичаями є втратою істотної складової її національної культури.<ref name="тофтул"/> Основна функція звичаю – збереження минулого досвіду. Втрата людиною здатності керуватися у своїй поведінці національними звичаями є втратою істотної складової її національної культури.