Новий ять: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення, джерело |
довгий [e] дав [æ] - "старий" ять. |
||
Рядок 1:
'''«Новий ять»''' — назва [[дифтонг]]ічного подовженого звука [ě] у [[давньокиївська писемно-літературна мова|давньокиївській писемно-літературній мові]], що в XII ст. після занепаду [[редуковані голосні|редукованих]] [ь] і [ъ] розвинувся з
На письмі позначався літерою [[Ять|ѣ]]: наприклад, ''камѣнь, матѣрь'' (з раніших ''камень, матерь''). Оскільки його звучання було відмінним від звучання давнього [[Ять#Звук ѣ|[ě]]], то протягом XIII ст. не фіксується перехід «нового ятя» у [[Неогублений ненапружений голосний передньо-середнього ряду середньо-високого підняття|[ɪ]]] (на письмі — «и»), тоді як у випадку з давнім [ě] вона звичайна: ''дитина, сидіти'' (а також [[Діалекти української мови|діал.]] ''мизинець'') < {{lang-x-slav|*dětina, *sěděti, *mězinecь}}. Проте, «новий ять», подібно «старому», у процесі подальшого розвитку української мови теж перейшов у голосний [[Неогублений голосний переднього ряду високого підняття|[і]]] (суч. {{lang-uk|камінь, матір}}).
| |||