Гай Гракх: відмінності між версіями

Походив з впливового [[Плебей (Стародавній Рим)|плебейського]] роду [[Семпронії (рід)|Семпроніїв]]. Син ТіберіяТиберія Семпронія Гракха ({{lang-la|Tyberius Sempronius Gracchus}} i Корнелії Африканської Молодшої ({{lang-la|Cornelia Africana (Iunior)}} — дочки [[Публій Корнелій Сципіон Африканський|Публія Корнелія Сципіона Африканського]], ({{lang-la|Publius Cornelius Scipio Africanus Maior}}). Був молодшим братом [[Тіберій Гракх|ТіберіяТиберія Гракха]] ({{lang-la|Tiberius Sempronius Gracchus}}). Його сестра Семпронія ({{lang-la|Sempronia}}) була дружиною [[Публій Корнелій Сципіон Еміліан Африканський Молодший|Сципіона Африканського Молодшого]] ({{lang-la|Publius Cornelius Scipio Aemilianus Africanus (Iunior) Numantinus}}).

Замолоду брав участь у облозі нуманціїНуманції в Іспанії. У 133 році до н. е. став членом комісії-триумвіратутріумвірату щодо вирішення питання щодо розподілу землі. У 126 році стаєстав квестором[[квестор]]ом, під час своєї [[Каденція (політика)|каденції]] керував Сардинією. Тут здобув велику повагу своєю чесністю та справедливістю.

ВУ [[123 до н. е.]] став [[народний трибун|народним трибуном]], належав до [[популяри|популярів]]. Користувався підтримкою бідних мешканців, уможливлював їм закупівлю зерна за низькою ціною (6,5 [[ас (монета)|аса]] ({{lang-la|as}})<ref>'''Ас'''&nbsp;— дрібна римська монета</ref> за [[модіус]]<ref>'''Модіус'''&nbsp;— римська міра для сипучих продуктів (1/6 м = 8,733 л) </ref> ({{lang-la|modius}}), у 122 році до н.&nbsp;е. віддав до рук [[Вершники (Давній Рим)|еквітіввершників]] судові справи про [[фінанси|фінансові]] зловживання в [[рим]]ських [[провінція]]х.

Потім він замислив повалити аристократію, знищити могутність сенату, додавши до нього 300 нових членів, яких він хотів обрати зі стану вершників через коміції. Майже насильно вніс пропозицію про те, щоб дати латинянам право повного римського громадянства, а іншим [[Італія|італійським]] союзникам латинського права (jus latinum). Тоді проти нього повстав не лише [[Сенат (Стародавній Рим)|сенат]], але навіть частина плебеїв&nbsp;— римські [[Пролетаріат|пролетарі]] ({{lang-la|proles}}), які мали римське громадянство (соціальний прошарок безземельних, котрі не володіли нічим, окрім власного потомства), позаяк це збільшило б кількість [[Бенефіціар|бенефіціарів]] закону ''lex frumentaria''<ref>'''Lex frumentaria''' (зерновий закон)&nbsp;— забезпечення громадян пшеницею, як правило, за субсидованою ціною;</ref>. Все це шкодило планам Гракха, який у 121 році до н.&nbsp;е. знову став домагатися посади народного трибуна. Щоб завадити виборам, сенат дав італійцям інші привілеї за допомогою пропозицій, внесених Лівієм Друзом. Гракха не було обрано.

Але на цьому його вороги не зупинилися: один з новообраних народних трибунів запропонував скасувати закони Гракха. Подача голосів повинна була здійснюватися на [[Капітолій (пагорб)|Капітолійському пагорбі]]. Проте до цього справа не дійшла. Коли озброєні сенатори і вершники з'явилися на площі, іа консул [[Луцій Опімій]] зайняв Капітолій, Гракх зі своїми прихильниками пішов на [[Авентин (пагорб)|Авентинський пагорб]] і звідти, після марних спроб вступити в переговори з сенатом і після того, як його друг Леторій утримав його від самогубства своїм проханням про те, щоб Гракх зберіг життя для кращих часів, він втік до Гая Фурріни, в одне з передмість міста, що знаходилося на правому березі Тибру[[Тибр]]у. Тут наказав своєму довіреному рабу [[вбивство|убити]] себе, не бажавшибажаючи потрапити до рук [[оптимати|оптиматів]]&nbsp;. Луцій Септимулей, друг Гая Гракха, за гроші зголосився відрубати голову у трупа Гракха.