У класичній електродинаміці будь-який заряд, що прискорюється, буде створювати електромагнітні хвилі. Прискорення, що його створює ядро з зарядом Ze на частинку з зарядом ze і масою m, буде дорівнювати Zze<sup>2</sup>/m. Тоді інтенсивність випромінювання, буде пропорційною Z<sup>2</sup>z<sup>2</sup>/m<sup>2</sup><ref name="Evans"/>. Таким чином, з одного боку, інтенсивність випромінювання пропорційна квадрату атомного номера елемента, на якому гальмуються частинки. З іншого боку, інтенсивність випромінення сильно залежить від маси розсіюваної частинки. Через це, випромінювання, що створюють протони або альфа-частинки має інтенсивність в мільйони разів меншу, ніж електрони, при розсіянні на тій же речовині. Навіть найлегша частинка, важча за електрон, [[мюон]] — в 212 разів важча за нього, а отже, породжує випромінювання в 40 000 разів менш інтенсивне. Через це, на практиці, розглядається лише гальмівне випромінювання, що створюється електронами або [[позитрон]]ами.
