Люблінська угода: відмінності між версіями

9 вересня 1944 року була підписана «Угода між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР»<ref>[http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/616_065 Угода між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР]</ref>, з якої переселення і почалося. З боку Польщі угоду підписав голова ПКНВ Едвард Осубка-Моравський, з українського — голова [[Рада Народних Комісарів УРСР|Ради Народних Комісарів УРСР]] [[Микита Хрущов]]. Угодою було передбачено переселення на територію УРСР всіх українців, що проживали в ХелмськомуХолмському, Грубешівському, Томашевському, Любачівському, Ярославському, Перемишльському, Ліськовському, Замостовському, Красноставському, Білгорайському, Влодавському повітах. Це торкалося також інших районів Польщі, де були українці, які хотіли переселитися з території Польщі до України, а також евакуації до Польщі всіх поляків і євреїв, які перебували в польському громадянстві до 17 вересня 1939 року, проживали в УРСР і виявили бажання переселитися. В угоді підкреслювалося, що евакуація є добровільною і тому примушення не може бути застосовано ні прямо, ні побічно. Термін проведення евакуації встановлювався з 15 жовтня 1944-го по 1 лютого 1945 року. На вимогу однієї з сторін цей термін міг бути продовжений за взаємною згодою.