Європейська хартія регіональних мов: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Shmurak (обговорення | внесок) в архіві немає, посилання бите |
|||
Рядок 96:
На переговорах представники Ющенка і Януковича під час формальних консультацій з розв'язання [[Політична криза в Україні 2007|політичної кризи 2007 року]] озвучили як один із пунктів пакету політичного компромісу Ющенка ухвалити нову редакцію «перекладу Європейської хартії регіональних мов або мов меншин», спрямовану на статус російської мови.[http://www.pravda.com.ua/news_print/2007/4/25/58014.htm]
Апелюючи до Конституції України та Європейської хартії регіональних або міноритарних мов, місцеві ради [[Донецька область|Донецької]], [[Запорізька область|Запорізької]], [[Харківська область|Харківської]], [[Миколаївська область|Миколаївської]], [[Луганська область|Луганської областей]], а також [[Харків|Харкова]], [[Севастополь|Севастополя]], [[Дніпро (місто)|Дніпра]], [[Донецьк]]а й [[Луганськ]]а, попри протести представників виконавчої влади, прийняли рішення про надання на своїх територіях [[Російська мова|російській мові]] статусу регіональної. Фактично ж ішлося про те, що російська мова має замінити українську як мову діловодства та документації
У підготовленому Міністерством юстиції України юридичному висновку щодо рішень обласних і міських рад стверджується, що місцеві ради порушили принцип законності, вийшовши за рамки своїх повноважень. Крім того, вважають експерти Мін'юсту, безпідставними є і посилання на Європейську хартію регіональних або міноритарних мов. По-перше, жодне положення хартії не дає підстави для визнання за певною мовою того чи іншого статусу. Це питання має вирішуватися спеціальними законами й не може бути предметом рішення місцевих органів. У хартії ж ідеться про певні охоронні заходи. І тому безпідставними є посилання на статтю 9 Конституції України, яка передбачає, що [[Міжнародні договори України|належним чином ратифіковані міжнародні договори]] є частиною українського законодавства. По-друге, наявний офіційний український переклад хартії, так само як і закон України про її ратифікацію, суперечить букві й духу автентичного документа, який Рада Європи пропонує для ратифікації своїм членам.
| |||