Александрійська бібліотека: відмінності між версіями

Відлік сучасної наукової історіографії Александрійської бібліотеки ведеться від 1823 року, коли в Лейдені вийшла невелика монографія Герхарда Деделя «Historia critica bibliothecae Alexandrinae». У 1838 році аналогічну книгу опублікував Ф. Річль<ref>{{книга|автор= Ritschl F.|заглавие= Die alexandrinischen Bibliotheken|место= Breslau|издательство= |год= 1838}}</ref>, і з тих пір публікації на тему Олександрійської бібліотеки стали більш-менш регулярними. Істотним внеском у дослідження бібліотеки стала монографія американського дослідника Е. Парсонса, що вийшла в 1952 році<ref>{{книга|автор= Edward A. Parsons.|заголовок= The Alexandrian Library|місце= London|видавництво= |рік= 1952}}</ref>. У 1986 році було опубліковано дослідження Л. Канфора «Зникла бібліотека»<ref>{{книга|автор= Luciano Canfora.|заголовок= La biblioteca scomparsa|місце= Palermo|видавництво= |рік= 1986}}</ref>, що стало [[Бестселер|бестселером]], але його критикували за змішання фактів з літературним вимислом і «туманність» висновків{{sfn|Поластрон|2007|с=30}}. Однак, оскільки в книзі наведені майже всі стародавні джерела і описані сучасні дослідження, книга перекладалася на багато мов і регулярно перевидається. У 1990 році були опубліковані дослідження Мустафи аль-Аббадо, що вважаються найбільш фундаментальними з тих, що досі публікувалися<ref>{{книга |автор= Mostafa El-Abbadi.|заголовок=The life and fate of the ancient Library of Alexandria|місце= |рік= 1990}}</ref>.