Відкрити головне меню

Зміни

386 байтів вилучено ,  1 рік тому
прибрано надлишкову вікіфікацію
| розмір_зображення = 200пкс
| дата_народження = до [[430 до н. е.]]
| місце_народження =
| дата_смерті = бл. [[355 до н. е.]]
| місце_смерті =
| поховання =
| громадянство =
| підданство =
| національність = грек
}}
 
'''Ксенофонт''', ''Ксенофонт Афінський'' ({{lang-el|Ξενοφώντος}}) (до [[430 до н. е.]] — бл. [[355 до н. е.]])  — давньогрецький історик, письменник, політичний та [[військовий діяч]]; учень [[Сократ]]а.
 
== Життя ==
Відомості про життя Ксенофонта можна знайти майже винятково в його власних творах і в пізній біографії, яку склав [[Діоген Лаертський]] в [[II]] ст. н. е. Хоча більшість дослідників вважає роком народження [[430 до н. е.]], існують непрямі свідчення, які вказують на [[444 до н. е.]]
 
Батьком Ксенофонта був заможний афінянин ''Грілл'', ймовірно з [[вершницький стан|вершницького стану]]. Оскільки перша половина життя пройшла під час [[Пелопоннеська війна|Пелопоннеської війни]] ([[431 до н. е.|431]] — [[404 до н. е.]]), то припускають, що по досягненні повноліття він мав брати у ній участь, де, ймовірно, і набув необхідний військовий досвід, який знадобився йому під час походу [[Кир Молодший|Кира]]. Існують перекази, що Ксенофонт брав участь у [[Битва при Делії|битві при Делії]], а також, що був взятий в полон в якійсь битві з [[Беотія|беотійцями]] і в полоні слухав бесіди [[софісти|софіста]] [[Продік]]а. Але єдиним достовірним свідченням з першої половини життя (до [[401 до н. е.]]) є знайомство з [[Сократ]]ом. Залишилась легенда про їхню першу зустріч. [[Сократ]] одного разу зупинив Ксенофонта у вузькому провулку та запитав, де продаються різні харчі. Коли Ксенофонт відповів, [[Сократ]] запитав його знову, де люди стають доброчесними. Ксенофонт не знав, що відповісти. Тоді [[Сократ]] сказав: «В такому разі, йди зі мною і навчайся».
 
У [[404 до н. е.]] [[Пелопоннеська війна]] закінчилася поразкою [[Афіни|Афін]], в місті встановилося [[олігархія|олігархічне]] правління [[Тридцять тиранів|Тридцяти тиранів]]. Припускають, що антидемократично налаштований Ксенофонт прихильно ставився до цього правління і навіть служив у війську. Тому після відновлення [[антична демократія|демократії]] він напевно опинився у незручному стані. Ймовірно, ця причина спонукала пристати на пропозицію перейти на службу до [[Персія|перського]] царевича [[Кир Молодший|Кира]], який тоді набирав грецьке військо для участі у війні зі своїм братом [[Артаксеркс II|Артаксерксом]] за перський трон. Сам Ксенофонт пише, що не знав про справжні наміри [[Кир Молодший|Кира]], а вважав, що готується до війни з пісідійцямипісидійцями. [[Сократ]] розважливо вказував йому на небезпеки дружби з [[Кир Молодший|Киром]], і направив до [[Дельфійський оракул|Дельфійського оракула]], але Ксенофонт поставив оракулу таке запитання, яке виключало можливість залишитися в [[Афіни|Афінах]].
 
Незрозуміло, яку роль Ксенофонт відігравав у війську [[Кир Молодший|Кіра]]. За його власними свідченнями він не був «ані стратегом[[стратег]]ом, ані лохагом (сотником), ані рядовим». Ймовірно, він не був найманцем, але добровільним радником [[Кир Молодший|Кира]]. [[401 до н. е.]] в першій же [[Битва при Кунаксі|битві при Кунаксі]] поблизу [[Вавилон]]а [[Кир Молодший]] був убитий, але грецьке військо, в якому було 13000 найманців, здобуло перемогу. Після зрадницького вбивства персами всіх грецьких [[стратег]]івстратегів, Ксенофонт був обраний серед нових провідників, які мали вивести греків з ворожого оточення (див. [[Похід десяти тисяч]]). Після восьмимісячного походу греки вийшли до узбережжя [[Чорне море|Чорного моря]], втративши третину війська. Частина перейшла до [[Фракія|фракійського]] царя Севта, а Ксенофонт з вірними йому людьми пристав на службу до [[Спарта|спартанців]], і з [[399 до н. е.]] брав участь у війні з персами в [[Мала Азія|Малій Азії]].
 
З [[395 до н. е.]] зближується зі [[Спарта|спартанським]] церем [[Агесілай|Агесілаєм]], і той став для історика найулюбленішим героєм. Разом з Агесілаєм Ксенофонт повернувся до [[Стародавня Греція|Греції]], де взяв участь у [[Битва при Коронеї|битві при Коронеї]] ([[394 до н. е.]]) на боці [[Спарта|спартанців]]. Оскільки противниками були [[Фіви|фіванці]], союзники [[Афіни|афінян]], тим самим він відрізав собі шлях на батьківщину, де його заочно осудили на вигнання. Під час [[Коринфська війна|Коринфської війни]] ([[394 до н. е.|394]]—[[387 до н. е.]]) Ксенофонт супроводжував [[Агесілай|Агесілая]] в походах.
 
За вірну службу спартанці подарували йому ділянку землі в містечку [[Скіллунт]] в [[Еліда|Еліді]] поблизу [[Олімпія (Греція)|Олімпії]], де він оселився з дружиною і двома синами, ''Гріллом'' та ''Діодором''. Після [[371 до н. е.]], коли [[Фіви|фіванці]] розбили [[Спарта|спартанців]] [[Битва при Левктрах|при Левктрах]], Ксенофонту довелося переселитися до [[Коринф]]а. [[369 до н. е.]] [[Афіни]] і [[Спарта]] уклали союз, і вирок щодо Ксенофонта був скасований. Але історик не повернувся на батьківщину, хоча і відправив до [[Афіни|Афін]] своїх двох синів. Вони серед афінських вершників брали участь у [[Битва при Мантінеї|битві при Мантінеї]] між афінянимиафінянами і спартанцями з одного боку та фіванцями з іншого, де загинув ''Грілл''. Ксенофонт жив у [[Коринф]]іКоринфі до самої смерті — не раніше [[356 до н. е.]]
 
== Творчість ==
 
'''Історичні:'''
* ''[[Анабасис Кіра|Анабасис]]'' (''Anabasis'') — спогади про похід [[Кир Молодший|Кира]], з перебільшенням власних заслуг.
* ''[[Кіропедія (Ксенофонт)|Киропедія]]'' (''Виховання Кира'') — тенденційний педагогічний роман, політична утопія — життєпис ідеального монарха і устрій створеної ним держави.
* ''[[Грецька історія (Ксенофонт)|Грецька історія]]'' (''Hellenika'')
* ''[[Агесілай (Ксенофонт)|Агесілай]]'' (''Похвальне слово Агесілаю'') — панегірик померлому у [[361 до н. е.]] [[Спарта|спартанському]] цареві.
 
'''Філософські:'''
 
'''Політичні:'''
* ''[[Прибутки (Ксенофонт)|Прибутки (Аттики)]]'' (''Poroi'') — дослідження способів поліпшення фінансової і податкової систем в [[Афіни|Афінах]].
* ''[[Державний устрій Спарти (Ксенофонт)|Державний устрій Спарти]]'' (''Lakedaimonion politeia'') — вихваляння конституції Лікурга, у якій Ксенофонт бачив основу величі Спарти.
* ''[[Державний устрій Афін (Ксенофонт)|Державний устрій Афін]] ('' (не всіма вважається автентичним'')
 
'''Дидактичні:'''
* ''[[Кінегетик (Ксенофонт)|Кінегетик]]'' (''Про полювання, Kynegetikos, автентичність оспорюється'')
 
Твори Ксенофонта відрізняються простотою мови і ясністю викладу. Цикл сократичних творів був написаний Ксенофонтом з метою реабілітувати [[Сократ]]а в суспільній думці і довести, що він був страчений несправедливо. Перед дослідниками завжди поставав питання про вірогідність зображення особи Сократа Ксенофонтом і [[Платон]]ом. Ксенофонт зобразив Сократа насамперед як учителя моралі, ігноруючи відсторонені філософські міркування (головна відмітна риса двох версій образу Сократа). Твори Ксенофонта є такими ж літературними творами, а не історичними описами, як і діалоги [[Платон]]аПлатона. Ксенофонт багато в чому спирався на літературну традицію «сократичних діалогів», найбільше значення для нього мали діалоги [[Есхін]]а, [[Платон]]аПлатона й особливо [[Антісфен]]а. Останнього він зробив персонажем своїх творів, використовуючи оповідання від першої особи (як було в діалогах Антісфена), а головне, наслідує створеному Антісфеном образу [[Сократ]]аСократа у своїх ''Спогадах'', описуючи [[Сократ]]аСократа власником трьох характерних антісфенівських чеснот — «помірності», «витривалості» і «самодостатності».
 
Основний історичний твір — [[Грецька історія (Ксенофонт)|Грецька історія]] (в семи книгах), написана з проспартанський та антидемократичних позицій, за роками, але не за методологією, продовжує працю [[Фукідід]]а. Вона охоплює події з [[411 до н. е.]] до битви спартанців з фіванцями [[Битва при Мантінеї|при Мантінеї]] у [[362 до н. е.]] У цьому творі Ксенофонт керується насамперед особистими симпатіями чи антипатіями до історичних осіб, чітко простежується також дидактико-моралізаторська спрямованість твору. Незважаючи на недолік об'єктивності, [[Грецька історія (Ксенофонт)|Грецька історія]] залишається головним джерелом історичних відомостей про цей період.
 
=== Філософія ===
Якщо вважати, що погляди, які Ксенофонт приписав [[Сократ]]уСократу, належать також йому самому, то твори надають широкий матеріал з [[діалектика|діалектики]] і етики. [[Етика]] розуміється як вчення про доброчесність, а доброчесність — як знання про правила поведінки, так що знання і доброчесність нероздільні. Чесноти також призводять до блага, яке полягає в користі і в щасті життя, в яке входять і фізичне здоров'я, і науки, і мистецтва, і дружба, і громадська діяльність, і благочестя.
 
Друга значна частина філософських інтересів Ксенофонта — соціальне життя, де у нього помітна постійна прихильність до аристократичного способу мислення, культ сильної особистості та ідеального володаря (ідеалізація [[Кир Молодший|Кира]], спартанського царя [[Агесілай|Агесілая]], сіракузького тирана [[Гієрон I|Гієрона I]]).
 
== Економіка ==
Ксенофонт одним з перших:
* осмислював дві сторони того чи іншого товару, виражаючи споживну та мінову вартість: перша споживна вартість (корисність) — це така користь, яку приносить товар споживачеві в процесі споживання; мінова вартість — здатність товару прирівнюватися до іншого товару — еквіваленту, або обмінюватися на інший з врахуванням певних кількісних пропорцій;
* засуджував [[лихварство|лихварський]] капітал;
* визнавав необхідність існування грошей, визнаючи вагомими такі їх функції як обігу та засобу нагромадження;
* пропонував постійно нагромаджувати гроші на випадок війни, для розширення пануючого на той час натурального виробництва.
 
=== Спадок ===
Як письменника, Ксенофонта дуже цінували в стародавності. [[Цицерон]] стверджував, що «його мова солодша за мед, а голосом його промовляють [[Музи]]», і дотепер за його творами вивчають класичну грецьку прозу (особливо «[[Анабасис Кіра|Анабасис]]»).
 
== Див. також ==