Дельвіг Сергій Миколайович: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Shynkar (обговорення | внесок)
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
Рядок 63:
Договір про перемир'я встановлював демаркаційну лінію між Українською Галицькою Армією і польськими військами по так званій [[лінія Дельвіга|лінії Дельвіга]]. Нею мали розділятися позиції військ ЗО УНР і Польщі по кордону Заложці-Тернопіль-Острів-Літятин-Незвиська. Проте Диктатор ЗО УНР [[Євген Петрушевич]] не визнав умов перемир'я, наступ галицьких частин продовжувався.
 
ВУ 1919 — 211919—1921 роках Дельвіг — [[військовий аташе]]-голова української військової місії при Посольстві УНР в Румунії. В жовтні 1920 р. С. Петлюра надав повноваження голові дипломатичної місії в Румунії [[Мацієвич Костянтин Андріанович|Костю Мацієвичу]] і генералу Дельвігу вести переговори, укласти військову конвенцію з урядом генерала П.Врангеля за умов визнання останнім самостійності УНР і її уряду. З лютого 1921 член Вищої військової ради УНР.
 
[[3 серпня]] [[1921]] року підвищений до звання [[Генерал-полковник|генерал-полковника]] армії УНР. Очолював Товариство колишніх вояків Армії УНР та Українську громаду в Румунії.
 
Не знав української мови<ref>''[[Кедрин Іван|Кедрин І.]]'' [http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1986/Svoboda-1986-031.pdf Любомир Макарушка] // [[Свобода (газета в США)|Свобода]].&nbsp;— Джерзі Ситі і Ню Йорк, 1986.&nbsp;— Ч. 31 (15 лютого).&nbsp;— С. 2.</ref>.
 
Після [[1921]] року жив в еміграції в Румунії. В 1923—1926&nbsp;рр. був членом керівного комітету української еміграції в Румунії. Працював інженером на фабриці братів Шіль в [[Бухарест]]і, потім на заводах «Конкордія» в [[Кодля|Кодлі]]. В 1944 переїхав в Єгипет, де й помер, в [[Каїр]]і, у цьому ж році<ref>у виданні «Генералітет українських визвольних змагань», статті Бойко О. Д. датою і місцем смерті вказано 1949 рік, Бухарест.</ref>.