Полтавська губернія: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
AquatoR (обговорення | внесок)
мНемає опису редагування
AquatoR (обговорення | внесок)
Рядок 41:
</div>
 
На час утворення губернії тут налічувалося 1&nbsp;343 &nbsp;029 жителів. За даними 10-ї ревізії ([[1859]])&nbsp;— 1 762 564 жителів, 4518 нас. пунктів (260 037 дворів), у тому числі губернське і повітове м.[[Полтава]], 14 повітових і 2 заштатні міста ([[Градизьк]] і [[Глинськ (Роменський район)|Глинськ]]) та посад [[Крюків]].
[[Файл:Gubernia de Poltava - Imperio ruso.png|міні|260пкс|Територія губернії станом на 1917-й]]
Межувала Полтавська губернія на півночі з [[Чернігівська губернія|Чернігівською]], на північному сході&nbsp;— з [[Курська губернія|Курською]] та [[Харківська губернія|Харківською]] губерніями, на півдні&nbsp;— з [[Катеринославська губернія|Катеринославською]], а з південного заходу р. [[Дніпро (річка)|Дніпро]] відділяла її від [[Київська губернія|Київської]], [[Херсонська губернія|Херсонської]] і частково [[Катеринославська губернія|Катеринославської]] губерній.
 
Площа&nbsp;— 43 844 кв. версти. Ліси займали 2341 кв. версти (24 854 десятин), орні землі&nbsp;— 31 705, луки&nbsp;— 5229, сади&nbsp;— 303, болота&nbsp;— 960, піски&nbsp;— 570 кв. верств. Головне заняття населення&nbsp;— землеробство і скотарство. Вирощували зернові культури, [[льон]], коноплі, [[соняшник]], [[тютюн]], овочеві культури. Значний прибуток давало вирощування слив. Зокрема, великий попит мали мгарські, маціївські, глинські, сарські, опішнянські, зіньківські, мачуські, комишанські сливи. Важливу галузь господарства становило вирощування великої рогатої худоби, коней, овець, свиней. [[1859]] тут налічувалося 233 {{не перекладено|треба=Кінний завод|текст=кінні заводи|мова=ru|є=Конный завод}}. Найбільше їх було в [[Хорольський повіт|Хорольському]], [[Прилуцький повіт|Прилуцькому]], [[Костянтиноградський повіт|Костянтиноградському]], [[Кобеляцький повіт|Кобеляцькому]] і [[Роменський повіт|Роменському]] повітах, єдним з найвідоміших з них є [[Дібрівський кінний завод|Дібрівський]].
 
Жителі губернії займалися також чумацтвом, бондарством, гончарством, чинбарством та ін. промислами. Фабрично-заводська промисловість була розвинута слабо. [[1859]] діяло 575 підприємств, на яких працювали 15 782 чол., що виробляли продукції на 6,5&nbsp;млн крб. Зокрема, діяло 57 селітроварень, 23 винокурні, 21 цукровий, 15 салотопних заводів, 13 тютюнових, 10 вовняних фабрик, 13 чинбарень. Протягом 1862—96 вартість випуску промислових виробів зросла з 4,1&nbsp;млн до 23,6&nbsp;млн крб. На кінець 19 ст. в Полтавській губернії діяло 841 підприємство. За Всеросійським переписом [[1897]] в губернії налічувалося 2 778 151 жителів, у тому числі міського населення&nbsp;— 274 294<ref>Первая Всеобщая перепись населенія Россійской Имперіи, 1897 г. XXXIII Полтавская губернія / Под редакціею Н.&nbsp;А.&nbsp;Тройницкаго.&nbsp;— Санкт-Петербургъ: Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета Министерства Внутреннихъ Делъ, 1904.— С. XII.</ref>. Як і раніше, в [[1900]] губернія ділилася на 15 [[повіт]]ів, 261 [[волость]].