Редуковані голосні: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
→‎Східнослов'янські мови: вікіфікація, уточнення
Рядок 56:
У сучасній [[церковнослов'янська мова|церковнослов'янській мові]] літери '''ъ''' і '''ь''' пишуться за традицією наприкінці слів (що закінчуються на приголосну) і на стиках морфем, але не мають фонетичного значення, тобто не вимовляються при читанні. В інших позиціях вживання цих літер відрізняється від практики староцерковнослов'янської мови: у слабких позиціях вони взагалі не позначаються ({{lang-cu|бьрашно}} > сучасне {{lang-chu|брашно}}), у сильних — замінені на ''о'' чи ''е'' ({{lang-cu|слъньце}} > сучасне {{lang-chu|солнце}}).
 
Проте, традиція вимови редукованих '''ъ''' і '''ь''' як [о] і [е] відповідно тривалий час зберігалася в так званих хомових (наонних, роздільнорічних) співах ({{lang-ru|хомовое (наонное, раздельноречное) пение}})&nbsp;— одному з різновидів старообрядських знаменних співів<ref>[[Успенський Микола Дмитрович|Успенский Н. Д.]], Древнерусское певческое искусство, М., 1965, 1971 год.</ref>. Такий вид духовних співів набув поширення у [[Московська держава|Московській державі]] у середині<ref>[[Металлов Василь Михайлович|Металлов В. М.]], Очерк истории православного церковного пения в России, Саратов, 1893, Москва, 1915.</ref> чи наприкінці<ref>[[Разумовський Дмитро Васильович|Разумовский Д. В.]], «Церковное пение в России», {{М.}}, 1867 год.</ref> [[XV століття]]. Хомові співи вийшли з вжитку в середині [[XVII]]&nbsp;ст.<ref name="Викитека ЭСБЕ И">{{ВТ-ЭСБЕ|Истинноречие|[[Соловйов Микола Феопемптович|Соловьёв Н. Ф.]]}}</ref>, досі використовуються лише старообрядцями-[[Безпопівщина|беспопівцямибезпопівцями]]<ref>[[Преображенський Олександр Васильович|Преображенский А. В.]], «Культовая музыка в России», Ленинград, 1924 год</ref> і почасти [[Єдиновір'я|єдиновірцями]].
 
Чи є хомові співи продовженням живої традиції голосної вимови праслов'янських редукованих чи пізнішою штучною конструкцією, досі остаточно не встановлено, але сам факт географічного збугу ареалів дуже пізнього занепаду редукованих ([[північне наріччя російської мови|північноросійські діалекти]]) і переважного поширення безпопівщини ([[Помор'я (Росія)|Помор'я]]) говорить на користь першої версії<ref>{{стаття|автор=Е.Г. Червякова|заголовок=Традиции раздельноречного пения у старообрядцев поморского согласия|видання=Старообрядчество: История. Культура. Современность: Материалы.|рік=2000|сторінки=486-496}}</ref>.