Ткаченко Олександр Владиславович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Kram2018 (обговорення | внесок)
Kram2018 (обговорення | внесок)
Рядок 63:
У грудні [[1996]] р. разом з усією командою «Післямови» перейшов до нової телерадіокомпанії [[1+1|«Студія 1+1»]]. Створена О.Ткаченком «[[ТСН|Телевізійна служба новин]]» (абревіатура — ТСН) вийшла в ефір [[1 січня]] [[1997]] р. з ведучою [[Мазур Алла Григорівна|Аллою Мазур]]. Одночасно на «1+1» продовжувала виходити і «Післямова», а О.Ткаченко став також заступником генерального продюсера каналу. В грудні 1997 р. залишив канал.
 
У квітні [[1999]] р. очолив телекомпанію «[[Новий канал]]», куди прийшов на замовлення тодішнього власника російського "Альфа-банку", де переформатував і зробив конкурентноздатною програму новин «Репортер», запросивши до неї кількох із команди «Післямови»: [[Шевченко Андрій Віталійович|Андрія Шевченка]], [[Найда Іванна Анатоліївна|Іванну Найду]], Ігоря Куляса. За короткий час канал став популярним, увійшовши у трійку лідерів за переглядами. Із січня [[2000]] р. до травня [[2001]] р. був радником [[Прем'єр-міністр України|прем'єр-міністра України]] [[Ющенко Віктор Андрійович|Віктора Ющенка]] (на громадських засадах). У [[2003]] р. став неформальним керівником так званого «холдингу Пінчука» (телеканали «[[Новий канал]]», «[[ICTV]]», «[[СТБ]]»). У серпні [[2004]] р. склав повноваження керівника холдингу, а в січні [[2005]] р. — залишив «Новий канал».
Олександр Ткаченко в інтерв'ю зізнався, як прийшов на "Новий канал":
<blockquote>"Я потрапив на канал із командою проекту «Обличчя світу». Майданчиком для роботи була вже не програма, а цілий канал, хоча він вів мовлення лише на Київ. І наскільки я зрозумів, на той момент стратегія розвитку каналу, можливо, й існувала, але була достатньо дивною, економічно не обґрунтованою. І як людина, яка вже вміла заробляти кошти, я вирішив підняти перед акціонерами питання розвитку.
 
Відтак мене запросили до Москви, де познайомився із власниками російської «Альфи». І думаю, що школа, яку вони мені тоді зробили стосовно розуміння бізнесу, багато в чому допомогла мені в майбутньому. Їхнє жорстке розуміння того, що таке бізнес, дозволило зробити з київського каналу третій за популярністю канал у країні достатньо коротким шляхом. Тому що перед тобою ставилася одна мета — гроші. А це дуже структурує характер мислення й характер ухвалення рішень. Канал фактично з моменту свого заснування перебував у «предпродажной подготовке». Ми завжди розуміли, що маємо заробляти для акціонерів гроші. А це багато в чому не те що стимулювало, а впливало на вибір тих чи інших проектів. І всі проекти, які ми робили, в першу чергу мали бути дешевими і ефективними".</blockquote>
Із січня [[2000]]&nbsp;р. до травня [[2001]]&nbsp;р. був радником [[Прем'єр-міністр України|прем'єр-міністра України]] [[Ющенко Віктор Андрійович|Віктора Ющенка]] (на громадських засадах). У [[2003]]&nbsp;р. став неформальним керівником так званого «холдингу Пінчука» (телеканали «[[Новий канал]]», «[[ICTV]]», «[[СТБ]]»). У серпні [[2004]]&nbsp;р. склав повноваження керівника холдингу, а в січні [[2005]]&nbsp;р.&nbsp;— залишив «Новий канал».
 
У [[2008]]&nbsp;р. працював у Москві заступником генерального директора телеканалу «[[РЕН-ТВ]]».