Базильський Гаврило Макарович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м категоризація |
AquatoR (обговорення | внесок) |
||
Рядок 56:
Нічого не знаючи про Брестські домовленості, полковник Базильський приводить підпорядковані сили в повну бойову готовність, лише втручання комісара УЦР [[Астаф'єв Олексій Сергійович|Остапури]] та генерала [[Єрошевич Петро Костянтинович|Єрошевича]] запобігло збройному зіткненню.
Після оголошеної Центральною Радою демобілізації більшість козаків і старшин розійшлися по домівках, Базильський рештки дивізії переводить у березні [[1918]] року до Умані (до місця формування у [[1914]] році). До червня 1918 року — виконувач обов'язків начальника 65-ї піхотної дивізії [[Армія Української Держави|Армії Української Держави]]. З [[10 липня]] [[1918]] року — командир 42-го (згодом 32-го) пішого [[Суми|Сумського]] полку (колишнього 258-го Кишинівського) 11-ї пішої дивізії [[6-й Полтавський корпус|6-го АК]] Армії Української Держави, заступником був стройовий полковник [[Фофанов Олександр Тимофійович|Олександр Фофанов]]. Під час протигетьманського повстання Базильський підтримав Директорію. З грудня 1918 року — начальник 11-ї пішої кадрової дивізії.
{{text|До характеристики генерала Базильського як вояка треба додати, що на фронті він був знаний з того, що під час бою його можна було знайти тільки на передовій лінії - під ворожими кулями, перед якими він ніколи не бив поклонів. Поле бою залишав останнім.}} — підполковник [[Євтимович Варфоломій Пимонович|В.Євтимович]].
| |||