Вікіпедія

Володимирський собор (Київ): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
GPodkolzin (обговорення | внесок)
1722 редагування
правопис
Рядок 21:
 
{{Otheruses|Володимирський собор (значення)}}
'''Володимирський собор''' (''Патріарший кафедральний собор святого рівноапостольного великого князя Володимира'') — [[Православ'яПравославна церква|православний]] собор у [[Київ|Києві]], головний храм [[Українська православна церква — КиївськийКиївського патріархатпатріархату|Української Православної церкви — Київського Патріархату]]. Збудований у [[1862]]–[[1882]] р.р.
 
Собор зведено у [[1862]]—[[1882]] рр.
 
Собор побудовано в руському [[Неовізантійський стиль|неовізантійському стилі]], початковий проект собору склали архітектори [[Штром Іван Васильович|Іван Штром]] і [[Спарро Павло Іванович|Павло Спарро]]; пізніше його переробив архітектор [[Беретті Олександр Вікентійович|Олександр Беретті]]. У споруджені собору брали участь архітектори [[Бернгард Рудольф Богданович|Рудольф Бернгард]], К. Я. Маєвський, [[Ніколаєв Володимир Миколайович|Володимир Ніколаєв]].
 
Собор у плані — традиційний давньоруський шестистовпний триапсидний храм, але увінчаний сімомасьома [[Баня (архітектура)|банями]].
 
== Історія ==
Рядок 31 ⟶ 33:
[[Файл:Volodymyr s Cathedral (Kyiv) as antireligious museum (late 1920).jpg|міні|праворуч|200пкс|Антирелігійний музей у Володимирському соборі за радянських часів (фото кінця 1920 років)]]
 
ВУ [[1852]] році [[Філарет (Дроздов)|Філарет]], митрополит Московський, запропонував збудувати у Києві храм на честь майбутнього дев'ятисотріччя [[Хрещення Русі]] київським [[Володимир Святославич|князем Володимиром]]. Громадяни з усіх частин [[Російська імперія|Російської імперії]] почали масово жертвувати кошти на храм, і в [[1859]] загальна сума пожертв
дев'ятисотріччя [[Хрещення Русі]] київським [[Володимир Великий|князем Володимиром]]. Громадяни з усіх частин
[[Російська імперія|Російської імперії]] почали масово жертвувати кошти на храм і в 1859 загальна сума пожертв
досягла 100 000 російських карбованців.
 
Спорудження храму розпочалося в [[1862]], а закінчилося в [[1882]].
 
На урочистому освячуванні собору, що відбулося [[20 серпня]] [[1896]], був присутнім імператор [[Микола II (російський імператор)|Микола II]] з дружиною [[Олександра Федорівна (дружина Миколи II)|Олександрою Федорівною]].
 
[[СРСРСоюз Радянських Соціалістичних Республік|У радянські часи]] собор залишався діючимвідкритим храмом, виконуючи функції кафедрального собору Києво-Галицької митрополії
Російської Православної Церкви. Хоча спроби закрити були. Так, в [[серпень|серпні]] [[1929]] секретаріат ВУЦВК затвердив рішення Київської міської ради про закриття «за численними проханнями трудящих» Володимирського собору в Києві та організацію в його приміщенні Всеукраїнського антирелігійного музею<ref>У рамках антирелігійної кампанії в СРСР та в процесі ліквідації УАПЦ храми, які не були знищені, більшовики перетворювали на установи культурного і господарського призначення.</ref>.
 
Під час окупації собор був відреставрований, на кінець 1943 було призначено його урочисте відкриття<ref>http://exlibris.org.ua/vvv/r04.html</ref>. Після визволення Києва від німців собор став кафедральним собором Російської православної церкви і у такій якості функціонував надалі.
 
ВУ [[1992]] р., після утворення [[Українська православна церква — КиївськийКиївського патріархатпатріархату|Української Православної церкви&nbsp;— Київського Патріархату]] храм став Патріаршим кафедральним собором цієї конфесії.
 
У Володимирському соборі нині знаходяться мощі [[Свята Варвара|Великомучениці Варвари]], реліквіяр для яких у [[XVIII століття|18 столітті]] виготовив київський золотар [[Ростовський Самійло|Самійло Ростовський]], а також мощі [[Святитель Макарій I (митрополит Київський)|Святителя Макарія]].
 
== Архітектура ==
Рядок 57:
У [[1859]] році [[Штром Іван Васильович|Іван Штром]] представив креслення собору на розгляд будівельного комітету. Собор був спроектований в неовізантійському стилі, в його основу було покладено хрест. Собор повинні були увінчати тринадцять золотих [[Купол|куполів]]. Будівельний комітет, розглянувши і схваливши проект, відправив креслення до Петербурга, де його затвердив особисто [[Олександр II (російський імператор)|Олександр II]].
 
У березні [[1860]] був спланований майданчик для будівництва соборного храму. Враховуючи дефіцит коштів, будівельний комітет доручив єпархіальному архітекторові [[Спарро Павло СпарроІванович|Павлу Спарро]] переробити проект Івана Штрома з метою зменшення розмірів споруди і кошторису на його будівництво. Спарро, щоб повністю не переробляти проект, вирішив зняти бічні [[Нава (архітектура)|нави]], тобто змінити хрестоподібну основу. Замість тринадцяти куполів він залишив сім.
 
Безпосередній нагляд за будівництвом будівельний комітет доручив [[Беретті Олександр БереттіВікентійович|Олександру Беретті]], який вніс значні зміни вдо проектпроекту Штрома-Спарро.
 
15 [[27 липня|(27) липня]] [[1862]], ву день святкування пам'яті [[Володимир ВеликийСвятославич|князя Володимира]], ву присутності місцевої аристократії та духовенства митрополит Київський і Галицький [[Арсеній (Москвін)|Арсеній]] заклав перший камінь майбутнього храму.
 
Уже в [[1866]] році собор був збудований до куполів. Проте несподівано стіни, а слідом за ними арки й перекриття, дали глибокі тріщини. Стало зрозуміло, що вони не витримають ваги куполів. Роботи припинили, було створено спеціальний технічний комітет з провідних київських архітекторів, із Петербурга викликали Івана Штрома. З'ясувалося, що ситуаціяситуацію викликанавикликали допущенимидопущені при переробці проекту помилкамипомилки в математичних розрахунках.
 
У [[1875]] році до Києва знову приїхав імператор Олександр II. Здійснюючи інспекційний огляд міста, він поцікавився ій будівництвом соборного храму. Побачивши порожній будівельний майданчик і повністю прогнилі [[риштування]], він наказав за всяку ціну продовжити будівництво. З Петербурга негайно викликали одного з найвідоміших архітекторів [[Бернгард Рудольф Богданович|Рудольфа Бернгарда]], який зробив точні математичні розрахунки навантажень на стіни і перекриття, а потім знайшов і технічне рішення для ліквідації тріщин. Зовнішні несучітримальні стіни було запропоновано зміцнити прибудовою бічних нефів і [[Контрфорс (архітектура)|контрфорсів]].
 
У червні [[1876]] булибуло відновленівідновлено будівельні роботи, які очолив київський архітектор [[Ніколаєв Володимир Миколайович|Володимир Ніколаєв]]. Він розробив проекти бічних нефів. Усередині храм бувбуло розділенийрозділено на три нефи: середній і два боковихбокові, а ті у свою чергу розділенірозділено [[Хор (архітектура)|хорами]] на дві нерівні частини. Округлість будовоюбудові надавали [[Апсида|апсиди]], що відповідали ширині внутрішніх нефів. У соборі планувалося зробити п'ять [[Нартекс|притворів]] (три внизу і два на хорах). Однак за візантійськими традиціями було вирішено, що у Володимирському соборі буде один [[Престол (архітектура)|престол]] у середньому нефі, ву правому ж розміститься жертовник, а в лівому&nbsp;— ризниця. Ще два [[Вівтар|вівтарі]]&nbsp;— Ольгинській і Борисоглібський&nbsp;— повинні були знаходитьсярозташовуватися на хорах.
 
У [[1882]] році двадцятилітнєдвадцятирічне будівництво Свято-Володимирського собору завершилося.
 
=== Інтер'єр ===
[[Файл:Vasnetsov Russian Bishops.jpg|міні|250пкс|Руські єпископи, фреска собору ([[Васнецов Віктор Михайлович|Васнецов]])]]
Значну художню цінність мають внутрішні настінні розписи, які виконали [[1885]]–—[[1896]] російські художники [[Васнецов Віктор Михайлович|В.&nbsp;М.&nbsp;Васнецов]], [[Нестеров Михайло Васильович|М.&nbsp;В.&nbsp;Нестеров]], [[Свєдомський Павло Олександрович|Павло Свєдомський]], українські&nbsp;— [[Замирайло Віктор Дмитрович|В.&nbsp;Д.&nbsp;Замирайло]], С.&nbsp;П.&nbsp;Костенко, [[Пимоненко Микола Корнилович|М.&nbsp;К.&nbsp;Пимоненко]], польські&nbsp;— В.&nbsp;О.&nbsp;Котарбінський, [[Врубель Михайло Олександрович|М.&nbsp;О.&nbsp;Врубель]] під загальним керівництвом професора [[Прахов Адріян Вікторович|А.&nbsp;В.&nbsp;Прахова]].
 
В.&nbsp;Васнецову належить розпис головної [[Нава (архітектура)|нави]] собору, в якій, крім релігійних сюжетів, велике місце займали історичні композиції&nbsp;— «Хрещення Русі», «Хрещення Володимира», портрети канонізованих святих: Володимира, [[Андрій Боголюбський|Андрія Боголюбського]], [[Олександр Невський|Олександра Невського]], [[Ольга (княгиня)|княгині Ольги]] та ін. М.&nbsp;Нестеров виконав іконостаси в бокових навах, 2 композиції&nbsp;— «Різдво» і «Воскресіння»&nbsp;— на стінах хорів і «Богоявлення» в хрещальні. [[Свєдомський Павло Олександрович|Павлу Сведомському]] належать композиції «Таємна вечеря», «В'їзд до Єрусалима», «Суд Пілата», В.&nbsp;Котарбинському&nbsp;— «Вознесіння» та ін. Орнамент, що вкриває вільний простір, виконали українські майстри, крім правої нави, яку розписав М.&nbsp;Врубель.
Рядок 79:
=== Галерея ===
<gallery>
ImageФайл:Собор святителей Вселенской церкви (2).jpg| Собор святителів Вселенської церкви (1885-1896)
ImageФайл:Vasnetsov Temptation.jpg|Спокушення Єви змієм (1885-1896)
ImageФайл:Крещение Руси.jpg|Хрещення Київської Русі (1885-1896)
ImageФайл:Vasnetsov Bapt Vladimir.jpg|[[Хрещення]] [[Володимир ВеликийСвятославич|Святого Князя Володимира]] (1890)
Файл:Interior of St Volodymyr's Cathedral in Kyiv (2).jpg|Інтер'єр собору
Файл:Chandelier in St Volodymyr's Cathedral, Kiev.jpg|Соборне панікадило
ImageФайл:Володимирський собор -.jpg|thumb|Ворота
</gallery>
 
Рядок 96:
 
== Див. також ==
* [[Українська православна церква — КиївськийКиївського патріархатпатріархату]]
* [[Український екзархат Російської Православної Церкви|Український екзархат]]
* [http://www.history.org.ua/?hrono Інститут історії України]
* [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київський Імператорський Університет Святого Володимира]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Володимирський_собор_(Київ)