Вільнюська операція: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м вікіфікація |
м вікіфікація |
||
Рядок 70:
[[генерал армії (СРСР)|Генерал армії]] [[Черняховський Іван Данилович|Черняховський І. Д.]] віддав наказ залишити для блокування оточених німецьких військ дві дивізії, решту сил перенацілив на удар по противнику, що зосереджувався поблизу столиці Литви. Однак, як показали подальші події, сил, виділених для знищення противника у Вільнюсі, виявилося недостатньо. Вночі 13 липня група німецьких військ загальною чисельністю до 3 тис. осіб прорвала [[оточення]] в районі обсерваторії і через західну частину міста відійшла в ліси на південний схід від Риконти. Тут вона з'єдналася з частинами бойової групи «Тольсдорф». Але всі подальші спроби противника прорватися з Вільнюса були припинені. До 17-ї години [[13 липня]] [[1944]] року звільнення Вільнюса було завершено.
Одночасно головні сили правого крила фронту продовжували наступ на захід. [[11 липня]] [[72-й стрілецький корпус|72-й]] і [[45-й стрілецький корпус|45-й стрілецькі корпуси]] у взаємодії з частинами 29-го танкового корпусу 5-ї гвардійської танкової армії оволоділи населеними пунктами [[Майшагала]] і [[Лентварис|Ландворово]], оточивши групу «Тольсдорф» (підрозділи [[12-та танкова дивізія (Третій Рейх)|12-ї танкової дивізії]], 16-го поліцейського полку, 1088-го гренадерського полку, 16-го авіадесантного полку). [[13 липня]] для деблокування групи «Тольсдорф» і частини сил вільнюського гарнізону командування німецької 3-ої танкової армії створило угруповання у складі [[6-та танкова дивізія (Третій Рейх)|6-ї танкової дивізії]], батальйону танків «Пантера» з [[Дивізія «Гроссдойчланд»|танкової дивізії «Гроссдойчланд»]], [[500-й парашутно-десантний батальйон СС|500-го парашутного батальйону СС]] і двох рот 16-го авіадесантного полку. Завдавши удару в напрямку [[Ів'є (Білорусь)|Ів'є]], Риконти, Ландворово, воно потіснило 277-ту стрілецьку дивізію і встановило взаємодію зі своїми військами.
З метою ліквідації прориву противника в районі його вклинення завдали удару [[72-й стрілецький корпус]] 5-ї армії і 29-й танковий корпус 5-ї гвардійської танкової армії. Протягом 13-14 липня вони знову оволоділи Єв'є, відкинули німецьке угруповання з району Риконти, охопили його з трьох сторін і в ніч на 15 липня майже повністю знищили.
Рядок 91:
З [[10 липня]] війська центру і лівого крила 3-го Білоруського фронту почали висунення до Німану. Але противник чинив затятий опір і до кінця 13 липня лише 16-му гвардійському стрілецькому корпусу вдалося прорватися до р. Німан у районі [[Алітус]]а. До того ж часу 3-й гвардійський кавалерійський корпус досяг передмість Гродно, але був зупинений сильним артилерійським і кулеметним вогнем німецьких військ.
[[14 липня]] війська 3-го Білоруського фронту приступили до другого етапу операції, змістом якого стало [[форсування]] р. Німан і бої за визволення м. [[Каунас]]а. У зв'язку з обстановкою, що змінилася в Прибалтиці [[Ставка Верховного Головнокомандування|Ставка ВГК]] повернула до його складу 39-у армію, яка продовжувала [[наступ]] [[Каунаська операція|на північ від Каунаса]]. В результаті смуга наступу фронту збільшувалася в сторону його правого крила до району [[Укмерге]]. У той же самий час [[3-й гвардійський кавалерійський корпус]], який зав'язав бої на околицях [[Гродно]], відбув у розпорядження командувача 2-го Білоруського фронту зі збереженням за ним завдання по оволодінню містом.
До кінця [[15 липня]] з'єднання 5-ї і 11-ї гвардійської армій захопили спільний [[плацдарм]] на західному берегу Німану шириною до 28 км і глибиною від 2 до 6 км. Крім того, 11-та гвардійська армія утримувала другий плацдарм глибиною до 6 км. Ще два плацдарму, на північ від Гродно, захопили з'єднання 31-ї армії. Прагнучи не допустити подальшого розширення плацдармів, німецьке командування підтягнуло в цей район великі резерви. Зав'язалися запеклі бої.
| |||