Вільнюська операція: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м вікіфікація, уточнення |
м вікіфікація |
||
Рядок 36:
==== СРСР ====
До початку нової операції в складі фронту діяли: [[5-та армія (СРСР)|5-та]], [[11-та гвардійська армія (СРСР)|11-та гвардійська]] і [[31-ша армія (СРСР)|31-ша армії]], [[5-та гвардійська танкова армія (СРСР)|5-та гвардійська танкова армія]], [[3-й гвардійський механізований корпус|3-й гвардійський механізований]], 3-й гвардійський кавалерійський і 2-й гвардійський танковий корпуси. З [[2-й Білоруський фронт|2-го Білоруського фронту]] йому була передана [[33-тя армія (СРСР)|33-тя армія]], але вона аж до 9 липня активно діяла в заходах з ліквідації [[Мінська операція|оточеного мінського угруповання]] німецьких військ. Всього на фронті налічувалося понад 300 тис. солдатів і офіцерів, понад 7,8 тис. гармат і мінометів і більше 700
* '''[[3-й Білоруський фронт]]''' (командувач [[генерал армії (СРСР)|генерал армії]] [[Черняховський Іван Данилович|Черняховський І. Д.]])
Рядок 61:
=== Хід операції ===
[[Файл:Wilno ak b.png|міні|праворуч|220пкс|Ситуація напередодні штурму Вільнюса. [[7 липня]] [[1944]] року]]
Головний удар на вільнюському напрямку завдавався силами [[5-та армія (СРСР)|5-ї загальновійськової]], 5-ї гвардійської танкової армії і 3-го гвардійського механізованого корпусу. У центрі, на алітуському напрямку, діяла 11-та гвардійська армія, яка мала завдання форсувати [[Німан]] і захопити плацдарми на його західному березі. Лівофлангова 31-ша армія та 3-й гвардійський кавалерійський корпус повинні були до ранку 7 липня звільнити залізничний вузол Ліда.
На напрямку головного удару з'єднання 5-ї армії протягом 5-6 липня з ходу форсували р. Вілія на північ від Сморгоні і подолали ділянку оборонного рубежу «Остваль», просунувшись вперед на 55 км. 3-й гвардійський механізований корпус, форсувавши 6 липня р. [[Ошмянка]], за трьома маршрутами почав стрімке просування до Вільнюсу, і до 9 години 7 липня його передові підрозділи досягли міста і зав'язали [[бій]] на його східній і південно-східній околицях.
Рядок 70:
[[генерал армії (СРСР)|Генерал армії]] [[Черняховський Іван Данилович|Черняховський І. Д.]] віддав наказ залишити для блокування оточених німецьких військ дві дивізії, решту сил перенацілив на удар по противнику, що зосереджувався поблизу столиці Литви. Однак, як показали подальші події, сил, виділених для знищення противника у Вільнюсі, виявилося недостатньо. Вночі 13 липня група німецьких військ загальною чисельністю до 3 тис. осіб прорвала [[оточення]] в районі обсерваторії і через західну частину міста відійшла в ліси на південний схід від Риконти. Тут вона з'єдналася з частинами бойової групи «Тольсдорф». Але всі подальші спроби противника прорватися з Вільнюса були припинені. До 17-ї години [[13 липня]] [[1944]] року звільнення Вільнюса було завершено.
Одночасно головні сили правого крила фронту продовжували наступ на захід. [[11 липня]] [[72-й стрілецький корпус|72-й]] і [[45-й стрілецький корпус|45-й стрілецькі корпуси]] у взаємодії з частинами 29-го танкового корпусу 5-ї гвардійської танкової армії оволоділи населеними пунктами Мейшагола і Ландворово, оточивши групу «Тольсдорф» (підрозділи 12-ї танкової дивізії, 16-го поліцейського полку, 1088-го гренадерського полку, 16-го авіадесантного полку). 13 липня для деблокування групи «Тольсдорф» і частини сил вільнюського гарнізону командування німецької 3-ої танкової армії створило угруповання у складі 6-ї танкової дивізії, батальйону танків «Пантера» з танкової дивізії «Гроссдойчланд», 500-го парашутного батальйону СС і двох рот 16-го авіадесантного полку. Завдавши удару в напрямку Єв'є, Риконти, Ландворово, воно потіснило 277-ту стрілецьку дивізію і встановило взаємодію зі своїми військами.
З метою ліквідації прориву противника в районі його вклинення завдали удару 72-й стрілецький корпус 5-ї армії і 29-й танковий корпус 5-ї гвардійської танкової армії. Протягом 13-14 липня вони знову оволоділи Єв'є, відкинули німецьке угруповання з району Риконти, охопили його з трьох сторін і в ніч на 15 липня майже повністю знищили.
| |||