Дубровиця: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
уточнення, джерела |
|||
Рядок 52:
== Назва ==
Назва Дубровиці походить від слова ''діброва'', ''дуброва''<ref>{{Кругляк}}, С. 47</ref><ref>{{книга|автор=[[Коваль Алла Петрівна|Коваль А. П.]]|частина=|заголовок=Знайомі незнайомці: Походження назв поселень України|посилання=|відповідальний=|місце=[[Київ]]|видавництво=Либідь|рік=2001|сторінки=74}}</ref>, або ж від слова ''дубровиця'' — невеликий дубовий гай. Від кінця XVI століття набула поширення польська назва міста — ''Домбровиця'' ({{lang-pl|Dąbrowica}}<ref name="н1860"/>). 1944 року місто перейменовано на Дубровицю<ref name="ЕСУ"/>.
== Географія ==
Рядок 131:
=== Новий час ===
[[Файл:Dubrovytsia 1580 Map.jpg|міні|Дубровиця (''Dubrowicza'') на карті ''Poloniae Finitimarumque locorum descriptio Auctore Wencelslao Godreccio'', 1580 рік]]
З 1556 року Дубровиця перебуває в складі [[Пінський повіт (Велике князівство Литовське)|Пінського повіту]] [[Берестейське воєводство (Литва)|Берестейського воєводства]] [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]]<ref name="Історія РДА"/>.
У [[1571]], одружившись з дубровицькою княгинею [[Гольшанська (Ольшанська) Марія Юріївна|Марією Юріївною Гольшанською]], як посаг містечко ненадовго отримав [[Курбський Андрій Михайлович|Андрій Курбський]]<ref name="evkl">{{книга|автор=Грынявецкі В.|частина=Дубровіца|заголовок=[[Велике князівство Литовське (енциклопедія)|Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т.]] / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 1: Абаленскі—Кадэнцыя.|місце=Мінск|видавництво=Беларуская Энцыклапедыя|рік=2005|сторінки=607}} {{ref-be}}</ref>. Однак шлюб був нетривалим, тому місто після розлучення повертається до княгині<ref name="СВ"/>.
6 жовтня 1585 року відбувся роздільний запис [[Гольшанська (Ольшанська) Марія Юріївна|Марії Юріївни Гольшанської]] дубровицьких маєтностей на сина її Андрія Монтолта і дочку Варвару Козинську, який вона зробила після розірвання третього шлюбу з Андрієм Курбським. За ним місто і замок Дубровиця дісталися Варварі, що була замужем за [[Анджей Фірлей (ковельський староста)|Андрієм Фірлеєм]], каштеляном [[Малогощ|малогоським]], а навколишні землі — сину по першому шлюбу Андрію. Княгиня Марія померла у 1586 році<ref>{{книга|автор=[[Теодорович Микола Іванович|Тедорович Н.И.]] |заголовок=Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии |посилання= |відповідальний= |місце=[[Почаїв|Почаев]]|видавництво=Тип. Почаево-Успенской Лавры |рік=1889 |том=2 |сторінок= |сторінки=595-613 }}</ref><ref name="Історія РДА"/>.
Містечко стає володінням роду [[Фірлеї]]в, а від них — роду [[Сапіги|Сапігів]]<ref name="СВ"/>.
Рядок 177:
==== Міжвоєнний період ====
З [[1920]] по [[1939]] рік Дубровиця перебувала у складі [[Польська Республіка (1918—1939)|Польщі]]. Місто входило до [[Сарненський повіт|Сарненського повіту]] [[Поліське воєводство|Поліського]], а з 1931 року — [[Волинське воєводство (
1 жовтня 1933 року було збільшено територію міста за рахунок села Дубровиця та 267,81 га незабудованої території, вилучених з [[Домбровицька волость|Дубровицької гміни]] і приєднаних до міста<ref name="ДубрРР">
<center><gallery caption="Місто на світлинах періоду Польської Республіки" widths="150" heights="150" perrow="4">
Рядок 197:
На зміну польському пануванню приходить колективізація, у результаті якої націоналізовано і розподілено землю. Почалися масові репресії з боку радянської влади. Зазнавав знущань і насильства священик церкви Різдва Богородиці [[Гордасевич Леонід Олександрович|Леонід Гордасевич]], якого однаково переслідували поляки, комуністи і німецькі націонал-соціалісти за служіння Україні і українцям<ref name="Історія"/>.
Призупинила [[Радянізація|радянізацію]] Дубровиччини [[Німецько-радянська війна|напад Німеччини на СРСР]]. 1 липня [[1941]] року [[Третій Рейх|німецькі війська]] зайняли Дубровицю<ref name="Історія міст і сіл"/><ref>{{РЕІУ/2}} — С. 98.</ref>. 1 вересня 1941<ref>{{cite web|url=http://www.territorial.de/ukra/wolhyn/sarny.htm|назва=Kreisgebiet Sarny|мовою=нім.|дата=|веб-сайт=Territoriale Veränderungen in Deutschland und deutsch verwalteten Gebieten 1874 – 1945|дата-доступу=20 лютого 2015|url-архіву=http://www.webcitation.org/6b3VnRLg2|мертвий-url=no|дата-архіву=25.08.2015}}</ref> німці підпорядкували місто новоутвореному [[Сарненський ґебіт|Сарненському ґебіту]] [[Генеральна округа Волинь-Поділля|Генеральної округи Волинь-Поділля]] [[Райхскомісаріат Україна|Райхскомісаріату Україна]].
Під час німецької окупації в місті діяли підпільні групи [[Організація українських націоналістів|ОУН]]-[[Українська повстанська армія|УПА]] та червоних партизанів. Духовні потреби [[Поліська Січ|УПА «Поліська Січ»]] ще у 1941 році забезпечував Дубровицький священик отець Михайло Семенюк<ref>{{книга|автор=Володимир Сергійчук|частина=|заголовок=Тарас Бульба-Боровець. Документи. Статті. Листи|місце=К.|видавництво=ПП Сергійчук М. І.|рік=2011|сторінки=416-423|isbn=978-966-2911-36-7}}</ref>, який для цього неодноразово відвідував [[Олевська республіка|«Олевську республіку»]]<ref>{{cite web|url=http://poliskasich.org.ua/?p=13|назва=70-чя Олевської Республіки та УПА “Поліська Січ”|автор=|дата=10.10.2011|веб-сайт=Сайт «Поліська Січ»|дата-доступу=10 лютого 2015|url-архіву=http://www.webcitation.org/6b3VqTe2K|мертвий-url=no|дата-архіву=25.08.2015}}</ref>. Комендантом районної поліції був Кирило Сиголенко (справжнє ім'я [[Сигал Хаїм Ісакович|Хаїм Сигал]])<ref>{{cite web|url=http://tsn.ua/analitika/istoriya-z-grifom-sekretno-komendant-policiyi-kirilo-sigolenko.html|назва=Історія з грифом «Секретно». Комендант поліції Кирило Сиголенко|автор=Володимир В'ятрович|дата=31.05.2012|веб-сайт=[[ТСН]].ua|дата-доступу=27 серпня 2014|url-архіву=http://www.webcitation.org/6b3Vu9qW4|мертвий-url=no|дата-архіву=25.08.2015}}</ref>.
Рядок 222:
|1860<ref name="н1860"/>|3743
|1887<ref name="СВ"/>|5509
|1897<ref>{{книга|автор=|частина=|заголовок=Населённые места Российской империи в 500 и более жителей : с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г.|посилання=https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Населенные_места_Российской_империи_в_500_и_более_жителей_с_указанием_всего_наличного_в_них_населения_и_числа_жителей_преобладающ.pdf|відповідальний=Тройницкий Н. А.|місце=[[Санкт-Петербург|СПб]]|видавництво=|рік=1905|сторінок=389}}</ref><ref name="Історія РДА"/>|6007
|1911<ref name="СВ"/>|5650
|1931<ref name="н1931"/>|7000
|1937<ref name="н1937">{{книга|автор=Władysław Siemaszko, Ewa Siemaszko|частина=|заголовок=Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na ludności polskiej Wołynia 1939–1945|місце=Warszawa|видавництво=|рік=2000|сторінки=752|isbn=83-87689-34-3}} {{ref-pl}}</ref>|7500
|1959|6028
|1970|7314
Рядок 470 ⟶ 469:
Костел Іоанна Хрестителя підпорядковується [[Луцька дієцезія|Луцькій дієцезії]] [[Римо-католицька церква|Римсько-католицької церкви]]<ref name="костел"/><ref>{{cite web|url=http://rovno.rv.ua/people/969-kostel-oanna-hrestitelya-u-dubrovicyah-na-rivnenschini-vdznachiv-svoye-hramove-svyato.html|назва=Костел Іоанна Хрестителя у Дубровицях на Рівненщині відзначив своє храмове свято|автор=|дата=24.06.2014|веб-сайт=http://rovno.rv.ua/|дата-доступу=9 серпня 2014|url-архіву=http://www.webcitation.org/6b3YPp9EM|мертвий-url=no|дата-архіву=25.08.2015}}</ref>.
Перший храм споруджений з дерева для [[Піари|ордену піарів]] коштом [[Ян Кароль Дольський|Яна Дольського]] у 1684 році<ref name="костел2"/>. У 1709 році його спалили шведи, які поверталися після [[Полтавська битва|Полтавської битви]]. У 1695—1742 роках за підтримки ректора польського Університету мистецтв Казимира Пнєвського, відбудував у стилі [[рококо]] вже мурований римо-католицький костел вівтарем на схід — [[Монастир|кляштор]] піарів<ref name="костел3">{{cite web|url=http://www.dubr.org.ua/news.html|назва=Дубровицький костел — архітектурна пам'ятка Полісся|автор=|дата=|веб-сайт=Неофіційний сайт міста Дубровиця|дата-доступу=9 серпня 2014|url-архіву=http://www.webcitation.org/6b3YT8TP3|мертвий-url=no|дата-архіву=25.08.2015}}</ref>. У 1742 році костел консекрував єпископ [[
У 1990—1991 роках храм відремонтували, був намір створити у ньому будинок культури. У листопаді 1992 року костел консекровано єпископом Маркіяном Трофим'яком<ref name="костел"/>. Ще одну реставрацію було проведено в 1999 році за ініціативи Центру Польського Культурного Спадку за межами країни<ref name="костел2">{{cite web|url=http://yanitsky.org/news_view/dubrovitskiy_kostel_ioanna_hrestitely_vidznachiv_svoe_270_richchy/|назва=Дубровицький костел Іоанна Хрестителя відзначив своє 270-річчя|автор=|дата=|веб-сайт=Сайт «Наш край»|дата-доступу=9 серпня 2014|url-архіву=http://www.webcitation.org/6b3YWCx7X|мертвий-url=no|дата-архіву=25.08.2015}}</ref>. Богослужіння в храмі проводяться щонеділі<ref name="костел">{{cite web|url=http://rkc.in.ua/index.php?l=u&m=k&f=ozrv&p=rvdrdrjn&n=1|назва=Йоана Хрестителя, ДУБРОВИЦЯ, Дубровицький р-н, Рівненська обл|автор=|дата=21.06.2011|веб-сайт=Портал «Костели і каплиці» Римсько-Католицької Церкви в Україні|дата-доступу=9 серпня 2014|url-архіву=http://www.webcitation.org/6b3YYvDJX|мертвий-url=no|дата-архіву=25.08.2015}}</ref>.
Рядок 575 ⟶ 574:
* [[Гордасевич Леонід Олександрович|Леонід Гордасевич]], священик, духівник [[Українська повстанська армія|УПА]], [[в'язень сумління]], український громадський діяч. Навчався в Дубровиці.
* [[Ян Кароль Дольський|Ян Дольський]], [[маршалок]] [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]], один з фундаторів відбудови костелу св. Іоана Хрестителя.
* [[Дурова Надія Андріївна|Надія Дурова]], перша в Росії жінка-офіцер, кавалерист-дівиця, письменниця, проходила службу в Уланському Литовському полку, розквартированому у
* [[Анастасія Юріївна Заславська|Анастасія Заславська]], фундаторка [[Пересопницьке Євангеліє|Пересопницького Євангелія]].
* [[Курбський Андрій Михайлович|Андрій Курбський]], князь династії Рюриковичів, московський боярин, воєвода, володів містом у XVI столітті.
| |||