Вікіпедія

Новий Заповіт: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Basio (обговорення | внесок)
54 813 редагувань
м Відкинуто редагування Basio (обговорення) до зробленого Renamerr
прибрано недоречний жирний шрифт
Рядок 3:
[[Файл:SinopeGospelsFolio29rChristHealingBlind.jpg|thumb|right|Давньогрецьке Синопське Євангеліє, V-те ст.]]
 
'''Нови́й Запові́т''' або '''Нови́й Заві́т''' ({{lang-el|Καινὴ Διαθήκη, ''Kainē Diathēkē''}}) — священна книга [[християнство|християнства]], частина [[Біблія|Біблії]], написана християнськими святими давньогрецькою мовою ([[діалект]] [[Койне]]). За деякими джерелами, [[Євангеліє від Матвія]] вперше було створено арамейською мовою. Для християн уся [[Біблія]] з Новим Заповітом є Божим Словом, яке, хоч і писалося людьми, є богонатхненним.
 
Поняття «Новий Заповіт» (лат. ''Novum Testamentum'') у теперішньому розумінні вперше було використано апостолом Павлом у першому та другому посланнях до коринфян. У Новий Заповіт, що сформувався з 45-го до 140-го років н. е., богослови відібрали 27 книг, текст яких є єдиним для усіх християн. Він складається з чотирьох Євангелій — від Матвія, Марка, Луки та Івана, в яких розповідається про прихід Спасителя (Месії) [[Ісус|Ісуса Христа]], про його життя, смерть і воскресіння. В інших книгах (Діяннях і Посланнях апостолів, в Одкровенні [[Іван Богослов|Івана Богослова]] (Апокаліпсис) описується життя Христа, поширення християнства, тлумачиться віровчення, даються пророцтва про страшний суд та кінець світу. Канонізація Нового Заповіту відбувалася у складній боротьбі на Вселенських соборах.
Рядок 110:
Уперше на українську землю [[Біблія]] прийшла з Візантії. Принаймні відомо, що слов'янський просвітитель Кирило бачив у [[Україна|Криму]] руське Священне писання; в часи ж Київської Русі Біблія потрапила на українську землю, очевидно, як кирило-мефодіївський переклад. Ми знаємо, що [[Кирило і Мефодій]] склали нам абетку — ми й досі звемо її кирилицею; вони ж таки вперше переклали Біблію на старослов'янську, тобто літературну, мову, спільну для всіх слов'ян-християн грецького обряду. Поширювалися тут і глаголичні біблійні книги, тобто писані глаголицею-азбукою, що була поширена в Моравії, Чехії, Паннонії, Західній Болгарії, Хорватії і в нас, у Київській Русі — Україні.
 
Популярними були Чотириєвангелія та [[Апостол (книга)|Апостоли]]. З євангелій найдавніші, що дійшли до нашого часу, називаються Мстиславове, Турівське, Галицьке — вони належать до ХІ-ХІІ ст. Найдавніші ж Апостоли датовані 1195 і 1220 роками. Повне зібрання біблійних книг, призначене для українських та білоруських земель, надрукував у 1517–15191517—1519 роках [[Франциск Скорина]], а на основі Біблії Скорини [[Лука з Тернополя]] створив свій біблійний кодекс [[1569]] р. 1581 року вийшла знаменита [[Острозька Біблія]] — результат праці острозького культурного осередку, очолюваного українським ученим Герасимом Смотрицьким.
 
Повний текст Біблії вийшов у друкарні [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерської лаври]] в [[1758]] році. Перший переклад повної Біблії власне українською мовою було видано лише в [[1903]] році.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Новий_Заповіт