Грегор Штрассер: відмінності між версіями

1923 року намагався допомогти [[Адольф Гітлер|Гітлеру]] в «[[Пивний путч|пивному путчі]]». Після арешту Гітлера заміщав його на посаді лідера НСДАП і прагнув реально витіснити його з посади голови партії. 1924 року продав аптеку і став видавати газету ''Berliner Arbeiterzeitung'' («Берлінер арбайтерцайтунг» — «Берлінська робоча газета»), редактором якої став [[Отто Штрассер]], його рідний брат. Своїм особистим секретарем він призначив [[Йозеф Геббельс|Йозефа Геббельса]], знявши з цієї посади [[Генріх Гіммлер|Генріха Гіммлера]]. Геббельс став також заступником головного редактора в його фірмі «КампфферлагКампфферляґ».

1926 року Штрассер очолив партійнупропагандистську роботуділянку попартійної пропагандіроботи. 1932 року він став керувати і оргпартроботою; незважаючи на займані посади, він постійно сварився з Гітлером. Коли в липні 1932 року нацисти перемогли на [[Вибори до Райхстагу 1932 (липень)|виборах до рейхстагу]], Гітлер призначив головою фракції не його, як він спочатку збирався, а [[Герман Герінг|Германа Герінга]]. Штрассер був ображений. Коли в січні 1933 року глава уряду [[Курт фон Шлейхер]] запропонував йому посаду [[Список віце-канцлерів Німеччини|віце-канцлера]], Штрассер погодився. За це Гітлер звинуватив його в спробах розколоти партію. Через ці партійні розбіжності він кинув все і поїхав до [[Італія|Італії]], в результаті чого опинився не при справах, втратив весь свій вплив в партії, його місце заступника Гітлера зайняв [[Рудольф Гесс]]. Незадовго до своєї загибелі Штрассер майже помирився з Гітлером: той вручив Штрассеру золотий партійний знак НСДАП і партквиток № 9 і розглядав як кандидатуру на посаду міністра внутрішніх справ.