Відкрити головне меню

Зміни

м
вікіфікація
[[11 лютого]] війська 2-ї ударної армії, посилені 30-м гвардійським стрілецьким корпусом, почали масштабний наступ з метою розширення плацдармів на західному березі річки Нарви, виходу на рубіж Іихві — Атсалама — Каупсі і подальшого наступу в напрямку Раквере. Німецькі війська, об'єднані під єдиним командуванням в оперативну групу «Шпонхаймер» (за прізвищем командувача [[54-й армійський корпус (Третій Рейх)|LIV армійського корпусу]] [[Отто Шпонгеймер|Отто Шпонгеймера]]), готувалися захищати кордон на річці Нарва до останньої можливості.
 
За кілька днів запеклих боїв радянські війська зуміли домогтися лише локальних успіхів. Подальше наступ було зупинено наполегливим опором [[227-ма піхотна дивізія (Третій Рейх)|227-ї піхотної дивізії]] і [[23-тя добровольча танково-гренадерська дивізія СС «Недерланд» (1-ша голландська)|бригадою СС «Недерланд»]]. На південний захід від міста вели наступ частини 109-го і 122-го стрілецьких корпусів, які спільними зусиллями зуміли просунутися вперед до 12 кілометрів, але більшого добитися не змогли. Німецькі частини [[170-та піхотна дивізія (Третій Рейх)|17-ї піхотної дивізії]], танково-гренадерської дивізії «Фельдхернхалле» і [[11-та добровольча танково-гренадерська дивізія СС «Нордланд»|дивізії СС «Норланд»]] зуміли зупинити наступ радянських військ і на цьому напрямку.
 
Спроба радянського командування висадити [[Мерікюласький десант|десант біля села Мерекюля]] ([[Мерікюла]]) на узбережжі [[Нарвська затока|Нарвської затоки]] в ніч з 13 на 14 лютого завершилась повною катастрофою. Тільки близько 450 осіб вдалося висадити на берег. Опинившись без зв'язку та вогневої підтримки, невеликий десант був оточений і через 4 дні майже повністю знищений. [[16 лютого]] припиняється останній організований опір десанту. Вцілілі бійці намагалися дрібними групами та поодинці через місцевість, де була велика кількість німецьких військ, пробратися до лінії фронту, це майже нікому не вдалося.
142 074

редагування