Відкрити головне меню

Зміни

11 байтів вилучено, 9 місяців тому
м
Українські сталі вирази, прибранокальки з російської і т.і.
'''Мадяризація''' (від {{lang-hu|magyar}} «[[угорець]]», «[[угорська мова]]») — насильне переведення на [[угорська мова|угорську мову]] і насаджування «угорської культури» неугорським [[народ]]ам.
 
Термін «мадяризація» отримавнабув найбільшунайбільшої популярністьпопулярності в історіографії стосовно періоду [[1867]]–[[1918]], коли угорська верхівка під приводом самоврядування розгорнула цілеспрямовану, амбітну та досить агресивну політику з [[Асиміляція (соціологія)|асиміляції]] неугорських народів на землях [[Угорське королівство|Угорського королівства]]. Найвідомішим об'єктом цієї політики були [[хорвати]], з якими [[1868]] року Будапешт був вимушений укласти [[угорсько-хорватську угоду]] про розподіл владних повноважень у [[Транслейтанія|Транслейтанії]], але попри яку протягом другої половини [[XIX століття]] намагався продовжувати в Хорватії політику мадяризації, а; також об'єктами були [[словаки]], [[трансільванські сакси]], [[румуни]], [[євреї]], [[карпатські русини]] (українці), [[цигани]], [[серби]], з якими ніяких угод не укладали і ситуація яких була набагато гіршою порівняно з хорватами.
 
Політика мадяризації мала тимчасовий успіх, переважно в міській місцевості, але викликала масове невдоволення підкорених народів. Після розпаду [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]] (і, зокрема, Угорського королівства — згідно з [[Тріанонський договір|Тріанонським договором]]) на ряднизку незалежних держав, угорські меншини в деяких з них стали об'єктом [[зворотна дискримінація|зворотної дискримінації]].
 
== Угорська мова в [[Австрійська імперія|Австрійській імперії]] ==
До кінця [[XVIII століття]] офіційною мовою діловодства, богослужіння та освіти у католицькій [[Королівство Угорщина|Угорщині]] була [[латина]]. При цьому на основі народної латини пізньої античності в підвладній Угорщині [[Трансільванія|Трансільванії]] сформувалася [[румунська мова]]. І все ж, омертвіння класичної латині поступово призводить до поширення більш «живої» німецької мови, якащо стає мовою торгівлі та міських регістрів. Угорська шляхта, крім латинілатини, досить добре володіла французькою та німецькою мовами, тоді як мадярськими говірками користувалисярозмовляли селяни і слуги.
[[Файл:SzechenyiIstvan1.jpg|міні|ліворуч|170пкс|[[Іштван Сечені]]]]
У травні [[1774]] року імператор [[Йосиф II]] офіційно замінив латинь [[німецька мова|німецькою]], яка йщо стала офіційною мовою [[Австрійська імперія|Австрійської імперії]]. Переконаний в тому, що країною можна керувати тільки за допомогою єдиної живої мови, імператор відправляв всіх чиновників на три роки вчити німецьку мову. Цей указ підштовхнув багатьох угорців до відродження мови своїх предків. У [[1791]] році [[Йоганн-Готфрід Гердер|Йоганн-Ґотфрід Гердер]], в четвертому томі своїх «Ідей до філософії історії людства» пророкував, що угорці зникнуть разом зі своєю мовою в морі слов'ян та німців. Вже через два роки, в першому томі «Листів про заохочення гуманності» (Рига, 1793), він схвально відгукнувся про боротьбу угорців за збереження своєї національної мови.
 
У [[1792]] році угорська мова стала обов'язковою для викладання в усіх школах країни, за винятком Хорватії. У [[1805]] році в нижній палаті парламенту Королівства Угорщини було надано дозвіл вести дебати як угорською, так і латиною. На прохання, подані наугорською угорській мовімовою, королівським чиновникам наказано відповідати на ційцією жеж мовімовою. Мова стала стрижнем угорської самосвідомості.
 
Своєрідний символічний поворот у відродженні мови стався в жовтні [[1825]] року, коли [[Іштван Сечені]] ([[1791]]-[[1860]]) звернувся до верхньої палати парламенту угорською мовою, яку угорські магнати раніше вважали мовою селян. Через місяць цей реформатор запропонував внести суму в розмірі річного прибутку від свого маєтку, щоб допомогти заснувати [[Угорська академія наук|Угорську академію наук]], і необхідна сума була зібрана. Слідом за Сечені великий внесок ву справу мадяризації вніс журналіст [[Лайош Кошут]], який вважав, що повсюдне поширення угорської мови  — найефективніша зброя у боротьбі проти тиранії німецького Відня та постійного суперництва з більш численними слов'янами.
 
Між [[1832]] та [[1844]] роками угорська мова в Угорщині стала офіційною у всіх сферах життя. Так, у [[1836]] році угорська стала обов'язковою в судочинстві, у [[1840]] році урядовціурядовців зобов'язані булиязали спілкуватися один з одним угорською, в [[1844]] році угорська мова стала обов'язковою в парламенті та в усіх установах країни. Починаючи з цього року всі закони стали публікуватися угорською. Угорська стає мовою викладання в школах [[Королівство Угорщина|Королівства Угорщина]], за винятком Хорватії, Словенії та німецьких колоній в Трансільванії.
 
Активну мадяризацію проводивпровадив кабінет [[Кальман Тиса|Кальмана Тиса]] (1875–1890), який вважав що, «мадяри здобули цю державу для мадярів, а не для інших. Тому зверхність і гегемонія мадярів сповна виправдані». У ролі міністра внутрішніх справ він закрив три словацькі гімназії, звинувативши їхніх керівників у проповідуванні [[панславізм]]у. Така ж доля спіткала і єдину на Закарпатті, у м. [[Ужгород]], учительську семінарію, в якій до [[1879]] року навчання здійснювалося українською мовою. Поглинання інших національностей стало головним завданням внутрішньої політики уряду Тісо протягом [[1880]]–[[1890]] років. Законом від [[1879]] року угорська мова вводилася як обов'язковий предмет у програми всіх народних шкіл, гімназій. Тоді ж було скасовано «рутенську» мову як обов'язкову в народних школах, гімназіях та греко-католицьких школах Закарпаття.
 
Шкільний закон [[1890]] року запроваджував нову систему організації освіти, а саме: народна школа поділялася на елементарну, вищу народну, міську. Елементарні народні школи могли бути церковними, державними і приватними. Між церковними та державними школами істотної різниці не було: вони утримувалися за рахунок «шкільного податку», який сплачувало місцеве населення. Вищих народних, міських та середніх шкіл з русинською мовою навчання на Закарпатті взагалі не існувало. Такі школи могли бути і були лише державними, і тільки з угорською мовою навчання.
В Угорщині, згідно з переписом [[2001]] року, мешкають 268 935 греко-католиків. Майже всі вони, за винятком кілька тисяч українців та румун, вважаються «етнічними угорцями». З [[1771]] до [[1912]] року греко-католики всіх національностей окормлялися у [[Мукачівська греко-католицька єпархія|Мукачівської єпархії]], переважну їх більшість складали українці-русини, богослужіння велося старослов'янською мовою. Проте вже [[1795]] року, у приватний спосіб, було видано повний переклад [[Літургія Івана Златоустого|літургії Івана Золотоустого]] угорською мовою.
 
У [[1863]] році угорський уряд повів пропаганду за введеннявпровадження мадярської мови до літургії, якащо мала служити як один із засобів мадяризації.
 
Вже у [[1868]] році Гайдудорозі група угорців зібралася на нараду і написала листа до Мукачівського єпископа з проханням дозволити відправляти богослужіння угорською мовою. Але ні владика Василь Попович, ні Апостольська столиця, куди він передав прохання, цього не дозволили. У [[1866]] році Рим «суворо заборонив» мадяризацію богослужінь.
У [[1930]] році в Угорщині мешкало 201 000 (2,3% населення) греко-католиків, переважно у Гайдудорозькій єпархії і частково в апостольській адміністратурі у Мішкольці. Майже усі вони вже тоді були записані угорцями та перейшли на угорську мову.
 
У [[1905]] році угорський парламент прийнявухвалив законопроект, за яким усіх учителів церковних шкіл слід було вважати державними урядовцями, зважаючи на те, що держслужбовці мали спілкуватися угорською, це робило їх інструментом мадяризації. Також булабуло введеназапроваджено забороназаборону використовувати кирилицю для написання церковних книг.
 
Під час Першої світової війни, коли вступилинабули в діючинності воєнні закони, рішенням Міністерства шкільництва в Будапешті у [[1916]] року кирилицякирилицю була забороненазаборонено навіть у такій науці як історія релігії.
 
== Див. також ==
1967

редагувань