Відкрити головне меню

Зміни

Ніяких змін в розмірі, 1 рік тому
== Творчість ==
 
Ранні оповідання Белля за характером схожі з оповіданнями багатьох німецьких авторів кінця [[1940-ві|1940-х]] років; вони являють собою поверховістилістично прості, нещадно реалістичні портрети «маленьких людей», що живуть у руїнах розбомблених міст.
 
У 1949 році вийшла у світ й одержала позитивний відгук критики перша повість Белля «Поїзд точно за розкладом». Це історія про молодого солдата, якого чекає повернення на фронт і швидка смерть. "Поїзд прийшов вчасно — це перший твір Белля із серії книг, у яких описується безглуздість [[війна|війни]] й труднощі післявоєнних років; так і «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» (1950), «Де ти був, Адаме?»(1951) і «Хліб ранніх років»(1955). Всі ці книги звучать палкими обвинуваченнями жахам і хаосу війни. Авторська манера Белля, що писав просто і ясно, була орієнтована на відродження німецької мови після пихатого стилю нацистського режиму.
У [[1960-ті|1960-х рр.]] твори Белля стають композиційно ще складнішими. Дія повісті «Очима клоуна» («Ansichten eines Clowns», 1963) відбувається також протягом одного дня; у центрі оповідання перебуває парубок, який говорить по телефону й від імені якого ведеться оповідання; герой воліє грати роль блазня, аби тільки не підкоритися лицемірству післявоєнного суспільства. «Тут ми знову зіштовхуємося з головними темами Белля: нацистське минуле представників нової влади й роль католицької церкви в післявоєнній Німеччині», — писав німецький критик Дітер Геніке.
 
Темою «[[Самовільна відлучка|Самовільної відлучки]]» («Entfernung von der Truppe», 1964) і «Кінця одного відрядження» («Das Ende einer Dienstfahrt», 1966) також є протидія офіційній владі. Більш об'ємний і набагато більше складний, порівняно з попередніми творами, роман «Груповий портрет з дамою» («Gruppenbild mit Dame», 1971) написаний у формі [[репортаж]]у, що складається з [[інтерв'ю]] й документів про Лені ПфейфферПфайффер, завдяки чому розкриваються долі ще шістдесятишістдесятьох людей. «Простежуючи протягом півстоліття німецької історії життя Лені ПфейфферПфайффер, — писав американський критик Ричард Локк, Белль створив роман, що оспівує загальнолюдські цінності».
 
«Груповий портрет з дамою» був згаданий під час присудження Беллю Нобелівської премії (1972), отриманої письменником «за творчість, у якій сполучається широке охоплення дійсності з високим мистецтвом створення характерів і яке стало вагомим внеском у відродження німецької літератури». «Це відродження, — сказав у своїй промові представник [[Шведська академія наук|Шведської академії]] Карл Раґнар Ґіров, — порівняне з воскресінням повсталої з попелу культури, яка, здавалося, була приречена на повну загибель, проте, на нашу загальну радість і користь, дала нові паростки».
 
У тому ж році, коли Белль надав допомогу Солженіцину, він написав публіцистичну повість «Зганьблена честь Катаріни Блюм» («Die verlorene Ehre der Katharina Blum»), у якій виступив з різкою критикою продажної [[журналістика|журналістики]]. Це оповідання про несправедливо обвинуваченузвинувачену жінку, яка зрештою вбиває репортера, що оббрехав її. В 1972 році, коли преса була переповнена матеріалами про терористичну групу Баадера МейнхофМайнгофа, Белль пише роман «Під конвоєм турботи» («FursorglicheFürsorgliche BlagerungBelagerung». 1979), у якому описуються руйнівні соціальні наслідки, що виникають через необхідність підсилювати засоби безпеки під час масового [[насильство|насильства]]. Спогади про ранню юність у Кельні «ЩоКим станетьсявиросте із хлопчикомхлопчина, або Яка-небудьЩось справапро по книжковій частинікнижки» («Was soll aus dem Jungen bloss werden? oder: Irgend wasIrgendwas mit BochernBüchern») вийшли у 1981 р.
 
У рік смерті Белля (1985) був виданий найперший роман письменника «Солдатська спадщина» («Das Vermachtnis»), який був написаний в [[1947]], однак публікувався вперше. «Солдатська спадщина» оповідає про криваві події, що відбувалися під час війни в районі Атлантики й Східного фронту. Попри те, що в романі відчувається деякий надрив, відзначає американський письменник Вільям Бойд, «Солдатська спадщина» є добутком зрілим і досить значним: «від нього віє вистражданими ясністю й мудрістю».