Сверстюк Євген Олександрович: відмінності між версіями

Низка літературно-критичних есеїв Сверстюка, публіцистично актуалізованих у пов'язанні з проблемами сучасності, об'єднані спільною ідеєю боротьби за суверенність української культури — від [[Котляревський Іван Петрович|Івана Котляревського]] до наших днів. Деякі з них з'явилися (головно у першій половині 1960-х) у журналах «[[Вітчизна (журнал)|Вітчизна»]], «[[Дніпро (журнал)|Дніпро»]], «[[Жовтень (журнал)|Жовтень»]], «[[Дукля (журнал)|Дукля»]] (есе про [[Зеров Микола Костянтинович|М. Зерова]] «Гострої розпуки гострий біль»), газеті «[[Літературна Україна]]»; ін. (з кін. 1960-х рр.) у «Самвидаві» («Котляревський сміється», «Остання сльоза» — про [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]], «В. Симоненко — ідея», «Слідами казки про Іванову молодість» та ін.), передруковані за кордоном (головно у збірці «Широке море України», 1972, «Панорама найновішої літератури в УРСР», 1974). Окремою книгою (у «Самвидаві») вийшов есей «Собор у риштованні» (1970) — про роман «[[Собор (роман)|Собор»]] [[Гончар Олесь Терентійович|Олеся Гончара]].