Відкрити головне меню

Зміни

м
Град - не місто, а фортеця
 
== Походження назви ==
Назва Семигород походить від шести великих саксонських фортець ([[Медіаш]], [[Себеш|Мюльбах]], [[Клуж-Напока|Клаузенбург]], [[Сігішоара|Шесбург]], [[М'єркуря-Сібіулуй|Ройсмаркт]] і [[Орештіє|Броос]]) та столиці регіону&nbsp;— міста [[Сібіу_(місто)|ГерманштадтГерманштадту]]. Пізніше назва розповсюдилась ще на дві фортеці, [[Бистриця_(місто)|Бістріц]] і [[Брашов|Кронштадт]]<ref>{{ref-en}}[http://books.google.com/books?id=E_NBAAAAYAAJ&pg=PA218 Researches on the Danube and the Adriatic] by Andrew Archibald Paton (1861). Contributions to the Modern History of Hungary and Transylvania, Dalmatia and Croatia, Servia and Bulgaria-Brockhaus page 61</ref>, потім так стали називати увесь регіон. За німецькими джерелами до семи містфортець, що дали назву регіону, відносились [[Бистриця_(місто)|Бістріц]], [[Орештіє|Броос]], [[Сібіу_(місто)|Германштадт]], [[Клуж-Напока|Клаузенбург]], [[Брашов|Кронштадт]], [[Себеш|Мюльбах]], [[Сігішоара|Шесбург]], бо [[Медіаш]] отримав статус міста лише у 1534 році.
 
== Історія ==
 
З кінця [[IX століття|9 ст.]]<ref>Edouard Sayous, Histoire generale des Hongrois, Budapest/Paris 1900, pag.25</ref>
Трансільванія була підкорена [[угорці|угорцями]], з початку [[XI століття]] стала частиною [[Угорське королівство|Угорського Королівства]], у складі якого мала широку автономію. З [[X століття|10 ст.]] в Трансільванії почали селитися [[угорці]], з [[XI століття|11 ст.]] у східній Трансільванії угорські вільні селяни, слов’янського етнічного походження (так звані ''секлери''), з [[XII століття|12 ст.]]&nbsp;— [[Трансільванські сакси|сакси]] слов’янського етнічного походження. У лютому [[1438]] року була узаконена [[Унія трьох націй]] (мадяри, сакси, [[секеї]]) зі спільного управління Трансільванією.
 
Після розпаду Угорського королівства ([[битва при Могачі (1526)]], [[1526]]) в Трансільванії оформилося автономне угорське князівство (1541—1687) під зверхністю [[Османська імперія|Османської імперії]]. У різні роки столицею Трансільванії були міста Дюлафехервар ([[Алба-Юлія]]), Германштадт ([[Сібіу (місто)|Сібіу]]) та Коложвар ([[Клуж-Напока]]).
У [[XVII століття|17 ст.]] Трансільванія була об'єктом боротьби між Османською і [[Австрійська імперія|Габсбурзькою імперіями]]. У 1699—1867 Трансільванія була провінцією [[Австрія|Австрії]], згодом Угорщини, з 1918 Трансільванією заволоділазаволоділо [[Королівство Румунія]].
 
Друга половина [[XVI століття|XVI]] і [[XVII століття]]&nbsp;— період формування культурної та політичної ідентичності Трансільванії як оплоту [[протестантизм]]у на сході Європи. Спочатку, з часів заснування князівства під зверхністю [[Османська імперія|Османів]] ([[1541]] рік) і до [[1571]] року Трансільванією правила династія [[Заполья]], далі ій аж до [[1613]] року князі Трансільванії походили головним чином з роду [[Баторі (династія)|Баторі]], в XVII столітті&nbsp;— з роду [[Ракоці]]. Вони не тільки витягували політичні дивіденди з протистояння султана і [[Династія Габсбургів|Габсбургів]], а й успішно захищали традиційні угорські вільності від централизаторскихцентралізаторських намірів віденських імператорів.
 
[[Князь]] Семигорода [[Габор Бетлен]] (1613-29) вважав [[1628]]&nbsp;р. за можливе відокремлення України від Польщі і створення окремої держави. [[Богдан Хмельницький]] був у дипломатичних зв'язках з князем Семигорода&nbsp;— [[Юрій I Ракоці]] (1630-48) і [[Юрій II Ракоці ]] (1648-60) і уклав з ним військовий союз проти Польщі (1656). У [[XVIII століття|18 ст.]] екзильний гетьман [[Пилип Орлик]] мав зносини з князем [[Ференц II Ракоці|Ференцем II Ракоці]] (1676—1735; кн. 1704-11).
 
[[1699]] деякі проповіді [[Іоанікій Ґалятовський|Іоанікія Ґалятовського]] були перекладені та видані румунською мовою в [[Алба-Юлія]]. 1757&nbsp;р. Дімітріє Евстатіє Брашовянул створив першу румунську граматику в Трансільванії на основі граматики [[Мелетій Смотрицький|Мелетія Смотрицького]]; він також переклав ряд книг з [[Церковно-слов'янська мова|церковно-слов'янської]] на [[румунська мова|румунську мову]] (з'явились друком [[1792]] року ув [[Сібіу (місто)|Сібіу]]).
 
У [[1687]] році, після невдалої для турків [[Віденська битва|облоги Відня]] і спроби султана посадити на трансільванський престол свого ставленика, князівство було зайнято військами Габсбургів. Султан остаточно відмовився від претензій на володіння Трансільванією поза [[Карловицький конгрес|КарловицькомуКарловицьким мирумиром]] 1699 року.
 
Невдача розпочатої князем [[Ференц II Ракоці|Ференцем II Ракоці]] [[Національно-визвольна війна угорського народу (1703—1711)|спроби відокремитися від Габсбургів]] призвела до скасування в [[1711]] році трансільванскойтрансільванської державності. Слідом за тим почався процес інтенсивного окатоличення Трансільванії. Після створення [[Австро-Угорщина|Австро-Угорської]] монархії Трансільванія увійшла до складу Угорського королівства і була розділена на комітати (див., напр., [[Харомсек]]).
 
 
[[Файл:Cetatea Râșnov, văzută din șoseaua Cristian-Râșnov..jpg|міні|праворуч|280пкс|Цитадель Ришнов на фоні гір&nbsp;— [[трансільванські сакси]] називали його Rusnâ, [[етимологія]] назви цього міста пов'язана з [[Русь|Руссю]], та населенням [[русини|русинами]]]]
[[Файл:Coat of arms of Transylvania.svg|міні|праворуч|170пкс|Історичний герб Трансільванії (1659).]]
Серед слов'ян Трансільванії значну частину складали [[українці]] ([[русини]]), про що свідчать топографічні назви (''Rusz'', ''Reusdorfel'', ''Russdorf'', ''Rusesti''). Перші документальні сліди про українські поселення в Трансільванії датовані [[XIII століття]] (гора ''Ruscia'', м. ''Forum Ruthenorum''). На південному сході Трансільванії в [[Брашов (повіт)|повіті Брашов]] існує місто [[Ришнов]]&nbsp;— [[трансільванські сакси]] (русо-влахи, як їх іменували в КонстантинороліКонстантинополі) його називали Rusnâ, [[етимологія]] назви цього міста пов'язана теж з [[Русь|Руссю]], та населенням [[русини|русинами]], яке жило до приходу саксів в ці місця на початку [[XIII століття]]. Ще у [[XV століття|15 ст.]] в Трансільванії існували чималі українські колонії, які пізніше зазнали [[мадяризація|мадяризації]] або [[румунізація|румунізації]].
 
Зв'язки України з Трансільванією (політичні і культурні) існували за часів [[Запорозька Січ|Запорозької Січі]] та [[Гетьманщина|Гетьманщини]]. Українські [[козаки]], що служили у валаському (румунському) війську, допомогли [[Михайло Хоробрий|Михайлові Хороброму]] об'єднати Семигород з [[Волощина|Волощиною]] й [[Молдовське князівство|Молдовою]] (1593—1601).
За рішенням [[Другий Віденський арбітраж|другого Віденського арбітражу]], проведеного Німеччиною та Італією 30 серпня 1940 року Румунія передала [[Угорщина|Угорщині]] [[Північна Трансільванія|Північну Трансільванію]]. Південна Трансільванія залишилася в румунських руках.
 
У [[1944]]-[[45]] рр. угорське населення Північно-східніої Трансільванії піддалося насильству з боку так званих «чорних сермягахсермяг»&nbsp;— румунських шовіністичних банд, організованих прем'єр-міністром [[Юліу Маніу]]. На думку деяких істориків, радянське командування крізь пальці дивилося на румунський терор. При підведенні остаточних підсумків [[Друга світова війна|Другої світової війни]], за умовами мирного договору, підписаного 10 лютийлютого [[1947]] року, був анульований Віденський арбітраж 1940 року і декларувалося приєднання Північно-східної Трансільванії до Румунії.
 
У [[1968]] році Ніколає Чаушеску скасував [[Угорська автономна область|Муреш-Угорську автономну область]] (створену в [[1952]] році на сході Трансільванії), в процесі адміністративно-територіальної реформи, що скасувала області та повернула традиційний поділ Румунії на повіти (жудеці). При цьому була «тихо» ліквідована ій автономія [[угорці]]в. Територія Угорської АО увійшла переважно до складу жудців [[Муреш (повіт)|Муреш]], [[Харгіта]], [[Ковасна (повіт)|Ковасна]]. Анти-угорський курс довгий час забезпечував диктатору [[Ніколае Чаушеску|Чаушеску]] симпатії певних верств румунського населення.
 
== Адміністративний поділ ==
 
Площа історичного воєводствовоєводства 55 146 км².<ref>[http://romaniatraveltourism.com/node/326 Transilvania] at romaniatraveltourism.com</ref><ref>[http://www.studylight.org/enc/bri/view.cgi?n=33198 Transylvania] at 1911 Encyclopedia Britannica</ref>
 
У регіонах, які приєднала Румунія у [[1920]] році, розташовано 23 округи, включаючи приблизно 102 200 км² (102 787—103 093&nbsp;км² в угорських джерелах та 102 200&nbsp;км² в сучасних румунських документах). Останнім часом, у зв'язку з деякими адміністративними реорганізаціями, територія охоплює 16 [[Жудеці Румунії|жудеців]] ([[Румунська мова|румунською]]: ''[[жудець|Judet]]''), з площею 99 837 км², в центральній та північно-західній Румунії.
 
Це такі 16 повітів: [[Алба (повіт)|Алба]], [[Арад (повіт)|Арад]], [[Біхор (повіт)|Біхор]], [[Бистриця-Несеуд]], [[Брашов (повіт)|Брашов]], [[Караш-Северин]], [[Клуж (повіт)|Клуж]], [[Ковасна (повіт)|Ковасна]], [[Харгіта]], [[Хунедоара (повіт)|Хунедоара]], [[Марамуреш]], [[Муреш (повіт)|Муреш]], [[Селаж]], [[Сату-Маре (повіт)|Сату-Маре]], [[Сібіу (повіт)|Сібіу]] і [[Тіміш (повіт)|Тіміш]].