Гусари (рід кавалерії): відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м оформлення
AquatoR (обговорення | внесок)
Рядок 17:
Після поразок початку XVII ст. розпочались спроби модернізації війська у [[Московське царство|Московському царстві]]. Зокрема за участі польської шляхти 1654 було створено формації з тисячі [[Крилаті гусари|крилатих гусар]], які через недостатній вишкіл, озброєння за рік були розпущені. На 1679 було сформовано новий полк з 465 гусар.
 
Після битви під Віднем було сформовано полк гусар в Австрії (1688), Франції (1693), [[Прусська армія|Пруссії]] (1721) Англії (1806), як підрозділи легкої кавалерії. Вони використовувались для розвідки, бойової сторожі, рейдів в тил ворога, захисту флангів військ, у авангардних і арєргардних боях.
 
Після приєднання до Московського царства [[Лівобережна Україна|Лівобережної України]] там почалось з 1720-х років створення формувань гусар з сербів-втікачів, козаків, валахів, угорців. [[Катерина II (імператриця Росії)|Катерина ІІ]] 1761 реформувала 12 полків Лівобережної і [[Слобідська Україна|Слобідської України]] у полки легкої кавалерії. Після поділу Речі Посполитої на українських землях, що відійшли до Російської імперії, з 1787 розпочалось формування з козацьких сотень полків гусар. На 1812 рік існували гусарські полки: Єлизаветградський, [[Ізюмський гусарський полк|Ізюмський]], Сумський, Олександрійський, [[Охтирський гусарський полк|Охтирський]], Маріупольський, Лубенський, Ольвіопольський, Павлоградський<ref>Мировая история. История России. XVIII—XIX&nbsp;вв. Книга 1 // М.: ОЛМА Медиа Групп. 2004.&nbsp;— стор. 156</ref>, частину яких згодом вивели за межі України. Гусарські полки 1882 були реформовані у драгунські крім двох лейб-гвардійських. Після поразки у війні з Японією для відродження легенди про велику армію 1907 було відновлено 18 полків гусар з мундирами 1870-х років.