Гребінь даху: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення, джерело |
доповнення, оформлення |
||
Рядок 2:
'''Гре́бінь'''<ref>{{СУМ-11|Гребінь}}</ref>, також '''коник''', '''коньок''' — верхнє ребро, утворене схилами двосхилого [[дах]]у. Також гребенем називають будівельний елемент на стику схилів, що слугує для запобігання потраплянню вологи в проміжок між схилами, а в разі використовування шарованого утеплювача покрівлі — ще забезпечує його провітрювання.
== Конструкція ==
Гребінь може мати різну форму:
* ''Півкруглий'' — у вигляді розрізаного вздовж циліндра
Рядок 7 ⟶ 8:
* ''Вузький'' — виконує декоративну роль
* ''Вигнутий'' чи ''фігурний''
== Історія ==
Гребені стріх могли виконувати по-різному. В одному зі способів шпару між верхніми рядами кулів засипали дрібною соломою («мервою») або кострицею («паздір'ям»), щільно утрамбовуючи її. Зверху клали шар довгої соломи і притискали його ''ключинами'' (''уключинами, кізлинами'') — скріпленими під кутом палицями 2 м завдовжки, надітими на гребінь. Ключини робили з деревини хвойних порід — ялини, сосни, ялиці, рідше з граба чи берези. Крайні ключини складались з трьох палиць, з'єднаних у формі трикутника — вони лежали на причілкових схилах, решта — з двох, з'єднаних у формі літери '''Л''', під кутом близько 45°. Інший спосіб передбачав встановлення на гребені ''валка'' — обв'язаної соломою жердини. Для цього до кроков вздовж гребеня кріпились палиці («палі»), далі гребінь покривали шаром соломи 60-70 см завтовшки, щільно трамбуючи її ногами, перевесла верхніх кулів шару об'язували навколо паль. Останні виступали на 25-30 см на гребенем, на їхні кінці насаджували валок, який заздалегідь в'язали на землі, обкладаючи ялинову чи грабову жердину снопами і обв'язуючи їх перевеслом чи шнуром. Готовий валок сягав 20-25 см у діаметрі, він ущільняв верхній шар соломи на гребені і укріпляв верх стріхи. Зверху валок додатково притискали ключинами. Ще один спосіб полягав у використанні дерев'яного гребеня — з одного, рідше двох рядів драниць, скріплених між собою латами.
На причілкових схилах стріхи під гребенем залишали невеликі круглі чи трикутні отвори для освітлення горища і для виходу диму.
У традиційній [[рублена хата#Російська рублена хата|російській рубленій хаті]] фронтони часто влаштовували рубленими («самцевими»)<ref>{{cite web |url=http://reznoidom.ru/slovar/samcov.html |назва=Самцовая крыша |автор= |дата= |веб-сайт=reznoidom.ru |видавець=Резной дом|дата-доступу=14 січня 2018}}</ref>., які з'єднували латами, врубленими в фронтонні колоди-самці, найвища з них називалась ''гребеневою латою'' ({{lang-ru|коньковая слега}}), ''конем, коньком, князем''. Давнішою даховою конструкцією був дах «на курицях»: до гребеневої лати кріпили поперечні стовбури дерев з кокорами унизу — ''куриці''; на кокори укладали поздовжні бруси — ''потоки''. Дошки-тесини нижніми кінцями входили у пази потоків, верхніми — у пази бруса-коня. Верхні крайки дахових дощок всіх типів покрівлі закривали на гребені видовбаною колодою — ''охлупнем'' ({{lang-ru|охлупень}}) чи ''шеломом'', іноді з кінцем у вигляді кінської голови. Традиційним способом кріплення був безцвяховий: охлупень притискували до коника спеціальними [[шпонка]]ми — ''сороками'' чи ''стамиками''.
| |||