Нагарджуна: відмінності між версіями

Джей Л. Гарфілд описує підхід Нагарджуни до причинності як заснований на [[Чотири шляхетні істини|чотирьох шляхетних істинах]] та залежному походженні. Нагарджуна розрізняє два залежних аспекти процесу процесу встановлення причинно-наслідкового зв'язку — те, що призводить до наслідку, й те, що призводить до умов. Це випливає з доктрини двох істин, умовні істини й абсолютні істини сприймаються разом, як одні, так й інші порожні щодо існування. Відмінність причини від умов неоднозначна. На думку Нагарджуни, причина означає подію чи стан, яка має силу викликати наслідок. Під умовами розуміють різноманітні причини, що призоводять до інших подій, станів чи процесів без жодного метафізичного зв'язку між поясненням та тим, що пояснюється. Він висловлює думку про неіснування причин й існування різноманітних умов.

Conditions, refer to proliferating causes that bring a further event, state or process; without a metaphysical commitment to an occult connection between explaining and explanans. He argues nonexistent causes and various existing conditions. The argument draws from unreal causal power. Things conventional exist and are ultimately nonexistent to rest in the [[middle way]] in both causal existence and nonexistence as casual emptiness within the [[Mūlamadhyamakakārikā]] doctrine. Although seeming strange to Westerners, this is seen as an attack on a reified view of causality.<ref>{{cite journal|last1=Garfield|first1=Jay L|title=Dependent Arising and the Emptiness of Emptiness: Why Did Nāgārjuna Start with Causation?|journal=Philosophy East and West|date=April 1994|volume=44|issue=2|page=|pages=219–250|doi=10.2307/1399593|jstor=1399593}}</ref>