Рум'янцев-Задунайський Петро Олександрович: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 10:
| дата_народження = 15.1.1725(4)
| місце_народження = с. [[Строїнці (Рибницький район)|Строїнці]], [[Російська імперія]]
| дата_смерті =
| місце_смерті = с. [[Ташань]], [[Переяславський повіт]], [[Полтавська губернія]], [[Російська імперія]]
| причина_смерті =
Рядок 29:
| дружина = [[Катерина Голіцина]]
| діти =
| батько = [[Рум'янцев Олександр Іванович]] (
| нагороди = {{ряд2|{{Орден Святого апостола Андрія Первозванного}} | {{Орден Святого Олександра Невського}} | {{Орден Святого Георгія 1 ступеня}}}}
{{ряд2|{{Орден Святого Володимира 1 ступеня}} | {{Орден Святої Анни 1 ступеня}}}}
Рядок 38:
}}{{othernames|Рум'янцев (значення){{!}}Рум'янцев}}
{{othernames|Задунайський}}
'''Рум'я́нцев-Задуна́йський Петро́ Олекса́ндрович''' ({{lang-ru|Румянцев Петр Александрович}}, {{
У [[1764]] призначений президентом [[Малоросійська колегія|Малоросійської колегії]] та [[генерал-губернатор]]ом [[Лівобережна Україна|Лівобережної України]].
== Походження ==
Офіційно він син [[Рум'янцев Олександр Іванович|Олександра Рум'янцева]] (
Артамон Матвєєв служив на [[Україна|Україні]], був прихильником дружніх стосунків із козацькою старшиною. У період визвольної війни на Україні стояв на позиціях приєднання України до Московії. Саме Матвєєв доклав зусиль до приєднання міста [[Київ|Києва]] в XVII столітті до підлеглих Московії міст України. Мав складні стосунки з нащадками царя Московії [[Олексій Михайлович|Олексія Михайловича]] і в [[1676]] році разом із родиною був у засланні на Півночі Московії. Трагічно загинув у Москві під час {{нп|Стрілецький бунт|Хованщини|ru|Стрелецкий бунт (1682)}}.
Рядок 50:
== Навчання ==
[[Файл:Zubov1715.jpg|міні
За тодішнім звичаєм дворянських родин у віці шести років записаний у лейб-гвардії [[Преображенський полк]], але залишався в родині. До 14-ти років жив на території України та отримав домашню навчальну освіту. Вчителем малого Петра Рум'янцева був місцевий педагог [[Сенютович Тимофій Михайлович|Тимофій Сенютович]].
Рядок 58:
== Військова кар'єра ==
Військова кар'єра почалася в [[Фінляндія|Фінляндії]], де він брав участь у [[Російсько-шведська війна (1741—1743)|російсько-шведській війні
== Графи Рум'янцеви ==
[[Файл:Carle Vanloo, Portrait de l’impératrice Élisabeth Petrovna (1760).jpg|міні
З [[1744]] року батько Петра, Олександр Рум'янцев, отримав від імператриці графський титул для себе й усіх нащадків. Так молодий Петро Рум'янцев став ще й графом. Молодий граф узяв шлюб з княжною Е.
Після смерті батькау [[1749]] році, Петро, як старший син, став нащадком усієї спадшини родини.
== Семирічна війна (
{{main|Семирічна війна}}
Широкомасштабна війна, що охопила всі великі європейські держави того часу і перетнула океани, перекинувшись на [[Північна Америка|Північну Америку]] і навіть [[Філіппіни]].
Наслідки для Європи були сумними. Але королі (Фрідріх ІІ) применшували втрати і святкували мирні угоди. Австрія
[[Файл:Bettelndes Soldatenweib.png|міні
Військова кар'єра Рум'янцева, що мав уже чин [[генерал-майор]]а, швидко просувалась вперед і до закінчення війни отримав [[Орден Олександра Невського]]. Він брав участь у баталії при Гросс-Егерсдорфі, захваті пруських міст [[Кенігсберг]] і [[Кольберг]].
== Нова цариця
Тісно пов'язаний з двором імператриці Єлизавети І, Рум'янцев забажав відставки при [[Катерина II|Катерині II]]. Адже добре знав її вороже ставлення до Єлизавети, що ображала Катерину. У свою чергу Катерина, що сформувалася у відчайдушного, ризикованого політика, позбавлялася багатьох прибічників померлої імператриці. Отримали відставки чи виїхали за кордон граф [[Шувалов Іван Іванович|І.
<gallery heights=180 widths=180>
</gallery>
Аби позбавити прихистку канцлера М.
== Генерал Рум'янцев та імператриця Катерина II ==
Катерина ІІ з підозрою відносилась до Петра Рум'янцева. Але не збиралась кидатися авторитетним полководцем, генералом із військовим досвідом. Вона робить вдалий політичний хід: Рум'янцев залишається генералом, але їде в далеке та майже постійне відрядження в Україну. Аби підсолодити замасковане заслання, Петро Рум'янцев призначається генерал-губернатором Малоросії, як в імперії називали Лівобережну Україну. Фактично генерал Рум'янцев обійняв посаду звільненого гетьмана Кирила Розумовського, але на російській службі, для російської імператриці і задля цілей Російської імперії. Це була якісно інша позиція на відміну гетьманата К.
У [[1765]] році новопризначений генерал-губернатор прибув в Україну, зробив інспекційний об'їзд, наказав зробити [[Рум'янцевський опис Малоросії
== Російсько-турецькі війни кінця XVIII ст ==
Рум'янцев брав участь у російсько-турецьких війнах
[[Файл:Rumyan obelisk.jpg|міні
Укладена вигідна для імперії Кючук-Кайнарджийська мирна угода спонукала Катерину ІІ дати Петру Рум'янцеву жезл фельдмаршала. Він отримав додаток до прізвища
Але обережний Рум'янцев відмовився від тріумфальної ходи в Москві, яку йому бажала дозволити могутня імператриця. Імператриця таки наказала створити декілька монументів в столиці на знак військових перемог Рум'янцева-Задунайського, Потьомкіна-Таврійського, Суворова-Римницького. Був встановлений Рум'янцевський обеліск на Марсовому полі в Санкт-Петербурзі. Пізніше його перенесли в садок біля Сухопутного шляхетського корпусу, що не зміг закінчити непосидючий підліток Петро Рум'янцев.
== Намісництво в Україні ==
У перший період свого намісництва на Україні (
За урядування Румянцева-Задунайського ліквідовано рештки української [[автономія|автономії]] (скасування [[Малоросійська колегія|Малоросійської колегії]] й [[Полковий устрій України|полкового устрою]] в
Останні роки Румянцев-Задунайський прожив у своїх маєтках на Україні, оточений увагою й пошаною з боку [[Українська шляхта|українського шляхетства]], що виявилося зокрема в позитивній оцінці в «[[Історія Русів|Історії Русів]]» діяльності Румянцева-Задунайського. Він помер самотнім від [[Інсульт|удару]] і був похований у [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерській лаврі]] ліворуч від кліросу Успенської церкви, поховання не збереглося. Нащадки його володіли маєтками на Лівобережній Україні до [[ХХ століття]].
== Садиба Рум'янцева
[[Садиба]] Вишеньки генерал-губернатора Рум'янцева-Задунайського збережена, нині (на 2009 рік) санаторій.
Рядок 116 ⟶ 115:
Садибу Вишеньки після закінчення будівництва відвідала імператриця Катерина II під час своєї подорожі в Україну і Крим.
Лише провінційне втілення блискучого проекту дещо знижуе надзвичайні мистецькі якості палацу
== Посилання ==
{{Портал|Чернігівщина}}▼
<!--* [http://mycityua.com/news/history/2010/11/25/202552.html,print=1 «Первый президент Малороссии». [[Газета по-київські]] 25 лисопада 2010 р.]--><!--404-->
* [http://syw-cwg.narod.ru/bgr_Rum2.html П.
== Джерела ==
{{стовпці|1}}
* '' Бачинська О. А.'' [http://history.org.ua/LiberUA/978-966-00-1290-5/978-966-00-1290-5.pdf Румянцев-Задунайський Петро Олександрович] // {{ЕІУ|9|369}}
* ''Буганов В. И., Буганов А. В.'' Полководцы XVIII в.
* Георгиевские кавалеры: Сборник в 4 т. Т. 1:
* ''Голиков И. И.'' Деяния Петра Великого. Т. XV.
* {{ЕУ}}
* Знаменитые россияне XVIII—XIX веков. Биографии и портреты. По изданию великого князя Николай Михайловича «Русские портреты XVIII и XIX столетий» /
* ''Золотарёв В. А.'' Апостолы армии Российской.
* Кавалеры ордена святого Георгия Победоносца /
* ''Клокман Ю. Р.'' Фельдмаршал Румянцев в период русско-турецкой войны
* ''Коробков Н. М.'' Фельдмаршал П.
* ''Лещинский Л. М.'' Военные победы и полководцы русского народа второй половины XVIII века.
* Лубченков Ю.
* ''Меерович Г. И.'' Румянцев в Петербурге.
* ''Петров М.'' Румянцев-Задунайский.
* ''Петелин В. В.'' Фельдмаршал Румянцев: Докум. повествование.
* ''Румянцев П. А.'' Документы. Т. 1–3.
* П.
* ''Тарапыгин Ф. А.'' Известные русские военные деятели. Краткое их жизнеописание.
* Фельдмаршал Румянцев. Сборник документов и материалов.
* Фельдмаршал Румянцев. Документы. Письма. Воспоминания.
</div>
[[Категорія:Глухівський період в історії України]]
[[Категорія:Друга Малоросійська колегія]]
[[Категорія:Учасники російсько-турецької війни
[[Категорія:Генерал-фельдмаршали (Російська імперія)]]
[[Категорія:Померли від інсульту]]
|