Іван Грозний: відмінності між версіями

Іван IV дедалі більше переймався думкою про встановлення особистої [[Диктатура|диктатури]]. 1565 року він оголосив про введення в країні ''[[Опричнина|опричнини]]''. Країна ділилася на дві частини: території, що не входили до опричнини, називалися ''Земщина'', кожен опричник приносив клятву на вірність цареві і зобов'язувався не спілкуватися з земськими. Опричники вдягалися в чорний одяг, подібний до чернечого. Кінні опричники мали особливі знаки відмінності, до сідел чіплялися похмурі символи епохи: мітла — щоб вимітати зраду, і собачі голови — щоб вигризати зраду. За допомогою опричників, які були звільнені від судової відповідальності, Іван IV насильно конфісковував боярські вотчини, передаючи їх дворянам-опричникам. Страти і опали супроводжувалися [[терор]]ом і розбоєм серед населення. Значною подією опричнини був новгородський погром у січні-лютому 1570 р., приводом до якого стала підозра у бажанні Новгорода відійти до Литви. Цар особисто керував походом. Були пограбовані всі міста на шляху від Москви до Новгорода. Під час цього походу в грудні 1569 р. [[Малюта Скуратов]] задушив у тверському Отроч монастирі [[Пилип II (митрополит Московський)|митрополита Пилипа]], що намагався протистояти царю. Вважається, що число жертв у Новгороді, де тоді проживало не більше 30 тисяч чоловік, досягло 10-15 тисяч. Більшість істориків вважають, що 1572 року цар скасував опричнину. Свою роль відіграв напад на [[Москва|Москву]] [[1571]] року кримського хана Девлет-Гірея, що його опричницьке військо не змогло зупинити; були підпалені будівлі, вогонь перекинувся на [[Китай-город]] і [[Кремль]].