Відкрити головне меню

Зміни

Через хвороби, виснаження й смертність було абсолютно недостатньо людей, які б слідкували за кораблями флотилії. Вже під час потужного весняного льодоходу 1739 р. виявилася непридатність острова Хортиці для розміщення біля нього великої [[Корабельня|Корабельні]] й значної кількості суден: «...по самой крайней нужде Хортицкий остров избран за удобный, что оный к [[Дніпрові пороги|порогам]] ближе и полая вода его не потопляет, и судам тамо расположиться пространнее, но и при оном в осень и весною от льда закрытия не имеется и суда вредить может. И на нем для [[Елінг|элингов высоких мест за каменными берегами разрывать невозможно, а на низких делать за прибылою водою неудобно, которыми суда из воды вытаскивать уже по брусьям и по доскам, и в том самая невозможность от безлюдства... И в безлюдстве морская команда и суда приходят в вяшую худость, а паче быстротою реки выдирается из оных конопать и весьма текут, что и уливаться водою не можно, отчего ежедневно при Хортице затопают судна по 2 и по 3» <ref>Материалы для истории русскаго флота. – Санктпетербург : печатано в типографии Морскаго министерства, в Главном Адмиралтействе, 1877. – Часть VI. – 771 с. (с. 679)</ref>. В наш час затоплені судна [[Дніпровська (Брянська) флотилія|Дніпровської флотилії]] вивчаються [[Археологія|археологами]] [[Національний заповідник «Хортиця»|Національного заповідника «Хортиця»]]. З дна ріки вже піднято й реставрується [[Запорозькі козаки|Козацький]] «новоманерний» човен, [[Дубок (човен)|запорозький дуб]], [[Бригантина (судно)|бригантина]], [[Дубель-шлюпка|дубельшлюпка]], деталі інших суден, велика колекція [[Якір|якорів]], вогнепальної та холодної зброї, безліч інших предметів. Знахідки, виставлені в реставраційному ангарі на о. Хортиця, викликають великий інтерес <ref>Лисенко Т.М. Історія дослідження акваторії Дніпра в районі острова Хортиця // Заповідна Хортиця. – Запоріжжя : Кругозір, 2015. – С. 128-133. (с. 129-132)</ref>.
 
У сер. липня 1739 р. безпосередньо біля Хортиці (імовірно, у лівобережному урочищі Сагайдачне – ред.) [[Запорозькі козаки|Запорожцями]] був убитий [[Кошовий отаман|кошовий отаман]] Яків Тукало, про що повідомляє [[Контр-адмірал|контр-адмірал]] Я.С. Барш: «Июля в половине пришло запорожское войско, которое идет на помощь [[Генерал-фельдмаршал|генералу-фелтьмаршалу]] Фонлессию (фон Лассі – ред.) и по обещанию генерала-фельтьмаршала [[Бургард-Крістоф Мініх|Фонминиха]] (фон Мініха – ред.) требовано от [[Генерал-майор|генерала-маэора]] Браткина (фон Братке – ред.) подъемных денег, с чем бы им иттить возможно было к армии, а оных было до 3000. Генерал-маэор Браткин, не имея денег, заимообразно от меня требовал, понеже у меня денежная сумма имелась, которому 1200 [[Російський рубль|руб.]] и отдано, и он тем казакам те денги отдал, и переправляли их на байдаках чрез [[Дніпро|Днепр]] с Хортицкаго острова. И как оные переправились, зделалось несогласие о разделении денег, кашеваго своего убили и выбрали другово, которой у них был [[Осавул|есаул]] кашевым. А того убитаго тело, положа в гроб, и отослали для погребения в [[Нова Січ|Сечю]] <ref>Барш Я.С. Юрнал краткой и послужной список с начала морской службы Якова Барша с 1707 году. – Ч. ІІ. 1726-1740 гг. / Публ. В.Г. Геймана // Сборник Государственной публичной библиотеки им. М.Е. Салтыкова-Щедрина. – Ленинград, 1955. – Вып. 3. – С. 7-49 (с. 33)</ref>.
 
Після закінчення війни, у середині березня 1740 р., «пошли полки по [[Партія|Партиям]] с Хортитцкаго острова. Генерал-маэор Браткин, имея команду [[Ландміліція|лантмилицкую]], во всех постах ево ведения до 700 человек, и полки так были безлюдны, что под знаменами редовых и с [[Унтер-офіцер|ундер-афицеры]] было человек по 40 и по 50. А по объявлению [[Генерал-лейтенант|генерала-лейтенанта]] Фонштофеля во всю бытность в [[Очаків|Ачакове]] и на Хортицком острове умерших в полках, и с лантмилицкими счисляя, до 28.000 человек, кроме запорожских [[Донські козаки|донских казаков]] и приезжающих [[Маркітант|маркитентеров]], о которых и счисления не было» <ref>Барш Я.С. Юрнал краткой и послужной список с начала морской службы Якова Барша с 1707 году. – Ч. ІІ. 1726-1740 гг. / Публ. В.Г. Геймана // Сборник Государственной публичной библиотеки им. М.Е. Салтыкова-Щедрина. – Ленинград, 1955. – Вып. 3. – С. 7-49 (с. 35)</ref>.
Анонімний користувач